АНОНС: Киянам пропонують зазирнути “під саркофаг” і послухати лекцію В'ятровича

У центрі столиці 25 квітня відкриється документальний мистецький проект до річниці Чорнобильської аварії.

Документальна інсталяція "Під саркофагом" — історичний та мистецький проект, що представляє наслідки використання "мирного" атома в умовах тоталітаризму.

Організатори — Український інститут національної пам’яті, Архів Служби безпеки України та Центр досліджень визвольного руху — обрали поєднання творчих образів, цифр та фактів.

За локацію проекту взято підземний перехід — місце, яке дозволяє відчути ефект перебування у замкненому просторі зони ураження або ширше — закритого від світу СРСР.

Історик Володимир В'ятрович працював з таємними раніше документами КГБ і певен: катастрофи на ЧАЕС було не уникнути.

Втім, причини далеко не техногенного характеру, хоча ще до 26 квітня ’86 року відбулося 5 аварій, 29 аварійних зупинок, 63 відмови обладнання. "Коріння ядерної катастрофи у Чорнобилі — у системі управління країною", — говорить дослідник.

Тож глядача закликають подивитися на катастрофу ширше, аніж лише як техногенну аварію.  

"Це була аварія цілої тоталітарної системи. Проект "Під саркофагом" показує паралелі між мутаціями живого організму внаслідок радіації та мутаціями суспільства внаслідок совка, які ми досі переживаємо", — говорять автори виставки.  

Опинитися "Під саркофагом" можна щодня з 25 до 29 квітня.

 

 

25 квітня 2016 року, 14:00 Відкриття інсталяції "Під саркофагом"

Місце: м. Київ, Європейська площа, підземний перехід між Українським домом та Національною філармонією

28 квітня о 18:30 запланована лекція історика Володимира В’ятровича "Катастрофа імені Леніна. Чорнобиль в документах КГБ".

Автори проекту: Володимир В’ятрович, Ольга Сало, Ярина Ясиневич. Над проектом працювали: Андрій Когут, Анна Олійник, Володимир Бірчак, Василь Ліпінський, Аліна Шпак. Дизайн: Ольга Сало. Виготовлення: GalNext.

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Архів Служби безпеки України та Центр досліджень визвольного руху за сприяння Київської міської державної адміністрації.

Також стежте за оновленням інформації на сторінці заходу у мережі Facebook.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.