Документи КГБ про синьо-жовтий прапор над Києвом у 1966 р. СКАНИ

Вранці 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства (нині Національний економічний університет) замайорів синьо-жовтий прапор. Його чудово було видно тисячам киян, які формували колони для першотравневої демонстрації.

Галузевий державний архів СБУ спільно з Електронним архівом українського визвольного руху опублікували матеріали архівної кримінальної справи КГБ на виконавців цього акту протесту.

Розслідуванням "теракту" зайнявся КГБ. Слідчі встановили, що організаторами акції були сусіди по гуртожитку: уродженець Одеси майстер-сантехнік Георгій Москаленко та уродженець Київщини слюсар-зварювальник Віктор Кукса.

 Віктор Кукса - саме він встановлював синьо-жовтий прапор на флагштоці Інституту народного господарства

30 квітня 1966 року вони придбали в Жовтневому універмазі два шарфи – жовтогарячого й синього кольору – та  в себе в кімнаті зшили з них український прапор. 

На полотнище прикріпили вирізаний тризуб і зробили напис "Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ". 

Напис "ДПУ", тобто "Демократична партія України", мав переконати громадян, які його побачать, що в Києві діє організація, що бореться за самостійну Україну.

 

У ніч на 1 травня 1966 року в день, коли на центральних вулицях Києва очікувалися комуністичні демонстрації до Дня солідарності трудящих, Москаленко й Кукса вивісили прапор над будівлею центрального корпусу Київського інституту народного господарства (нині – Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана), студентом 5 курсу якого був Москаленко.

Москаленко, озброєний саморобним пістолетом і "коктейлем Молотова", стояв на чатах біля пожежної драбини, в той час, як Кукса піднявся на дах, скинув і порвав червоний стяг і встановив синьо-жовте полотнище.

Драбина, по якій Віктор Кукса піднявся на дах Інституту народного господарства. Фото з кримінальної справи 

КГБ розцінив цей "злочин" як такий, що "підриває радянську владу" і негайно почав розслідування, в ході якого назбирав матеріалів аж на три томи. Ці документи вперше стають доступними онлайн для всіх охочих на сайті Електронного архіву українського визвольного руху avr.org.ua за посиланням

Георгій Москаленко - ініціатор акції з прапором 

Георгія Москаленка й Віктора Куксу затримали 21 лютого 1967 року. Їх обох засудили за статтями 62 частина перша і 222 частини перша і друга Кримінального кодексу УРСР. Москаленко одержав три, а Кукса – два роки ув’язнення в колонії суворого режиму.

 Спецповідомлення КГБ УРСР про синьо-жовтий прапор над Києвом

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету та музею "Тюрма на Лонцького".

Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23311 документа. Місія проекту — робити минуле доступним.

Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор

Спекуляції довколо необхідності поміняти місцями кольори національного та державного стягу вийшли у стадію апогею. Відомий історик і дослідник геральдики, спираючись на джерела, спростовує найбільш популярні міфи.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Бомби, облави, містика. Львів напередодні вигнання нацистів

"Людей опанувало шаленство молитви. На подвір'ях вибудовували маленькі вівтарці, повсюди були квіти, свічки, релігійні пісні. І ми у нашій "кімнатці навкарачки" зробили собі маленький вівтарик і цілими днями молилися. Чотки, новенни, рорати, релігійні піснеспіви, святі іконки; то тривало годинами, більше того, цілими днями. Навіть як на дитину, охрещену три і пів рази, було того всього трохи забагато...".

Олег Штуль. Забутий провідник мельниківської ОУН

"Нехай сьогодні ми пишемо найсумніші речі – спогади. Але боротьба триває. І вона триватиме аж до перемоги. Чи ми її побачимо? Чи скоро? Це для історії мало важить. Але побачить її Київ – Золотоверхий наш натхненник. І коли не зустріне нас, то кращих від нас", – писав Олег Штуль у 1962 році.