Спецпроект

АНОНС:У Києві проведуть круглий стіл «Масовий голод 1946-1947 – трагедія і пам’ять»

Спричинений діями комуністичного тоталітарного режиму масовий голод 1946-1947 років є великою трагедією Українського народу. Цього року виповнюються її 70-ті роковини.

Проте, порівняно із Голодомором 1932 – 1933 років, багатьом питанням, пов’язаним з тими подіями, дослідники та громадськість приділили значно менше уваги. Тож існує необхідність глибокого обговорення проблем, пов’язаних із дослідженням масового голоду 1946-1947 років та сучасних підходів до вшанування пам’яті жертв трагедії.

Питання, що пропонуються до обговорення:

·        стан наукових досліджень масового голоду 1946 – 1947 років;

·        післявоєнний масовий голод і Голодомор 1932 – 1933 років – спільне і відмінне;

·        масовий голод 1946 – 1947 років в національній пам’яті.

У круглому столі візьмуть участь провідні науковці, а також представники органів влади та громадськості. Зокрема, Станіслав Кульчицький, Василь Марочко, Володимир В’ятрович, Наталя Левчук, Олеся Стасюк.

У рамках круглого столу відбудеться презентація фотодокументальної виставки "Масовий голод 1946-1947 років в радянській Україні".

1 червня 2016 року, 14.00

Місце:  Національний музей "Меморіал жертв Голодомору",  м. Київ, вул. Лаврська, 3

Організатори заходу:  Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, Асоціація дослідників голодоморів в Україні.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".