Спецпроект

In Memoriam: ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ

Орест Субтельний пішов із життя 24 липня 2016 року. Його книжка "Україна: Історія" визнана однією з найвпливовіших книжок, виданих Університетом Торонто за 100 років його існування. Вона стала головним підручником історії для покоління, яке пережило падіння комуністичної системи і розпад СРСР.

Сумну новину повідомило "Громадське радіо".

Про смерть відомого історика повідомив Директор публікацій Канадського Інститут Українських Студій (КІУС) Роман Сенькусь. Пізніше,з посиланням на дружину і сина пана Субтельного, цю сумну звістку підтвердила Тетяна Джулинська із Наукового товариства імені Шевченка (НТШ). 

Панахида за професором Субтельним відбудеться у четвер. Він буде похований у п’ятницю в Торонто, у Канаді. 

Орест Субтельний 

Орест Субтельний народився 7 травня 1941 року у Кракові, Польща.

У 1965 році закінчив Темпльський університет у Філадельфії. Також навчався в Віденському та Гамбурзькому університетах. 

Ступінь доктора філософії отримав у 1973 році у Гарвардському університеті, захистивши дисертацію "Неохочі союзники: Пилип Орлик та його стосунки з Кримським ханством і Османською імперією. 1708–1742". 

Викладацьку кар'єру розпочав на історичному факультеті Гарвардського університету (1973–1975), продовжив у Гамільтонському університеті в Нью-Йорку (1976–1981) та у Йоркському університеті (Канада, з 1982 року професор історії та політології).

У 1975 році за допомогою Української вільної академії наук (УВАН) опублікував працю "Листи Івана Мазепи". 

У видавництві Колумбійського університету у1981 році надрукував монографію "Мазепинці: український сепаратизм XVIII ст.". 

У 1985 році вийшла друком монографія "Проблема панування у Східній Європі: місцева знать та іноземний абсолютизм. 1500–1715".

У 1992 році Ореста Субтельного було обрано закордонним членом НАН України.

Найбільшого визнання Оресту Субтельному принесла праця "Україна: Історія", яка була вперше опублікована у 1988 р. видавництвом Торонтського університету. 

 

Її було визнано однією з найбільш впливових і важливих книжок, що були опубліковані Університетом Торонто за 100 років його існування.

Книжка "Україна: Історія" зіграла роль головного підручника історії для покоління, яке пережило падіння комуністичної системи і розпад СРСР.

У соціальних мережах українці висловлюють жаль з приводу смерті історика та співчуття його рідним і близьким.

Віталій Овчаренко, історик, громадський активіст, Лиман, Луганської області: 

"Історію України" Ореста Субтельного я читав ще в школі самотужки, як додаток для себе, на противагу "офіційним" авторам. … Мільйони українства по всьому світу вчились та читали "Історію...". І я радий що я належу до цих мільйонів. Дякую Вам Орест ‎Субтельний!"

Руслан Сімрук: 

"Книга, яка лежить у мене дома. Історія, яку я після школи вперше прочитав з захопленням".

Андрій Клименко: 

"Я заново вчив історію України по його книзі. Це той випадок, коли людина пішла, а його праця залишилась. А товста книжка - залишилась у моїй ялтинський оселі, в окупації".

Микола Княжицький, депутат парламенту: 

"Перший нерадянський погляд на історію, який побачили українці... Дякуємо!"

Лариса Івшина, головний редактор газети "День": 

"Він зробив велику справу! Але коли ми спілкувалися під час його приіздів до Києва, оцінював свій підручник, як скромну спробу. Був вражений його успіхом в Украіні. І був дуже здивований, коли отримав нашу "Украіна Іncognita". Вічна пам'ять гідній людині і вдячність!"

Марія Бурмака, співачка, громадський діяч: 

"Людина, як поміняла свідомість цілого покоління.. Дуже стриманий і невибагливий в житті. Як і всі видатні.. Вічна пам'ять!"

Петро Порошенко, Президент України: 

"Щирі співчуття рідним та близьким у зв’язку з непоправною втратою – смертю Ореста Субтельного – Людини, яка зробила неоціненний внесок у віднайдення історії Української держави. Великий вчений написав свою працю "Україна: історія" саме тоді, коли вона була найбільш потрібна українському народові.

Світла пам’ять про Ореста Мирославовича назавжди залишиться у наших серцях".

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.