У Києві встановили меморіальну дошку на честь самоспалення Василя Макуха. ФОТО

5 листопада 1968-го Василь Макух підпалив себе, обливши перед тим бензином. Охоплений полум’ям, він біг людним Хрещатиком, вигукуючи "Хай живе вільна Україна!", "Геть з окупованої Чехословаччини!". 27 січня 2017-го в Києві на його честь встановили меморіальну дошку .

Автором меморіальної дошки Василю Макуху є скульптор Василь Білей. Рішення встановити її було прийняте ще 2011-го, але реалізоване тільки зараз, інформує прес-служба Українського інституту національної пам'яті.

Після урочистого відкриття пам’ятного знаку сином Василя Макуха Володимиром та Надзвичайним і Повноважним Послом Чехії в Україні Радеком Матулою його за традицією освятили. Чин освячення  виконав представник Української Греко-католицької церкви отець Андрій.

Меморіальна дошка на будинку по вул. Хрещатик, 27. Усі фото: Олена Халімон

"Це крик болю за народ, голос вопіющого в пустелі байдужості людських сердець", – сказав про самоспалення Василя Макуха отець Андрій і закликав нарешті почути його.

Реалізувати ідею вільної, гідної України, за яку віддав життя Василь Макух, закликав також його син Володимир і подякував усім присутнім за вияв пошани до свого батька. Окрім Володимира Макуха, участь у відкритті дошки взяла племінниця Ярослава Осьміловська. Модерував захід племінник Юрій.

"Я проводжала його в останню дорогу 3 листопада 1968 року. Пам’ятаю цей його заклопотаний, стривожений стан, хоча зовні він нічим не показував, що це його остання дорога, – сказала пані Ярослава. – Його самоспалення – це заперечення того, що нас [українців] немає, це крик душі, що ми були, є і завжди будемо. Я хочу, щоб люди приходили сюди [до цього пам’ятного знаку] й очищувалися".

Посол Чехії Радек Матула (ліворуч від пам'ятного знаку) й Володимир Макух (праворуч) після відкриття меморіальної дошки

"У середині 1960-х років радянська влада, здається, вже дуже впевнено почувалася на українській території. Минуло багато часу від боротьби УПА. У 1965-1966-му відбулися масові арешти наступного покоління борців – дисидентів. І здавалося, що Україна переможена, що над нею назавжди запанував цей темний морок тоталітарного режиму. Цей темний морок був розвіяний на цьому місці 5 листопада 1968-го. Перервав його чоловік, що сам став смолоскипом. Він загинув, але струсонув цією ситуацією, показав, що боротьба триває, – зазначив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Його приклад став прикладом для інших й не тільки в Україні".

За два місяці після самоспалення Василя Макуха чеський студент Ян Палах вчинив такий же акт протесту проти окупації своєї країни на Вацлавській площі у Празі. Впродовж наступних трьох місяців його приклад наслідували ще більше двох десятків осіб.

Володимир В'ятрович

"Василь Макух є жертвою комуністичного режиму, як і Ян Палах у Чехословаччині. Комуністична влада робила все для того, щоб вони відійшли в небуття. Але Василь Макух був, є і залишиться символом невідступності, відваги, духовної і моральної переваги та надії, – сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки Радек Матула. – Як і Ян Палах, він добре усвідомлював абсолютну вартість свободи для нашого життя. Василь Макух безперечно вірив, що запалений ним вогонь пробудить свідомість людей, що він не дозволить їм зректися думок про вільну людину у вільній країні".

До речі, пан Юрій повідомив, що громадські активісти Чехії виступили з ініціативою назвати одну з вулиць Праги на честь Василя Макуха. З кінця 2016 року в Києві є бульвар Вацлава Гавела, на одній із будівель якого встановлена меморіальна дошка на його честь.

Також участь у відкритті пам’ятної дошки взяла голова Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Орина Сокульська, яка зазначила, що звертатиметься до влади Дніпра, де мешкав упродовж останніх років життя Василь Макух, із пропозицією встановити у місті пам’ятник на його честь.

Радек Матула

Євген Гірник, син Олекси Гірника, що вчинив акт самоспалення 1978-го на Чернечій горі у Каневі на знак протесту проти русифікації України, закликав Адміністрацію Президента надати Василеві Макуху звання Героя України.

Також на відкритті меморіальної дошки виступили голова Громадської спілки "Всеукраїнська спілка ветеранів та інвалідів АТО" Тарас Ткаліч, засновник музею "Смолоскип" (Донецьк) Віктор Тупілко. Завершив церемонію відкриття виступ Тараса Компаніченка.

Пам’ятна таблиця на честь Василя Макуха також була встановлена у його рідному селі Карів Сокальського району Львівської області 1997-го року до його 80-ліття.

Більше на цю тему читате в матеріалі "Смолоскипи свободи. Самоспалення як форма протесту"

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".