Самоспалення. Постскриптум для імперії

Сутінки СРСР, які сучасним росіянам здаються "щасливою добою" (порівняно з тим, що вони мають нині!), для колоній осяяні вогнем живих смолоскипів із запахом горілого м'яса.

Це — знакова подія, дуже (куди важливіша, ніж російські вибори, якими нам забивають ефіри!): від сьогодні в удмуртів (а по факту — в усіх народів РФ, від минулого року приречених Кремлем на втрату рідних мов і стрімке винародовлення-русифікацію в межах одного покоління) з'явився "свій Василь Макух".

Альберт Разін, який здійснив в Іжевську спробу публічного самоспалення на знак протесту проти "звільнення від обов'язкового вивчення" удмуртської мови в школах Удмуртії (та сама процедура, котру Москва проробила була над нами в 1970-ті і котру досі вихаркуємо з кров'ю!), — за останніми даними, помер у лікарні.

І ось це вже серйозно, так: це знак, що ті мови "не хочуть умирати".

На Кремль іще чекає недооцінений експертами "другий фронт": "свої", "домашні" "націоналізми" — наші природні союзники…

Вічна пам'ять тому чоловікові, такі жертви ніколи, НІКОЛИ не минають марно. Історія — та сама фізика, тільки, сказати би, "тонкого плану", і розпад РФ на дрібніші різнонаціональні утворення неминучий, як падіння на землю фізичного тіла під дією сил ґравітації: сarthago delenda est.

* * *

Ще про самоспалення, постскриптум.

Боюсь, нам, із нашим препаскудним знанням справжньої історії СРСР, погано видно історичний контекст вчинку удмуртського вченого.

Нагадаю, що від 1968 року, коли після окупації Чехословаччини стало ясно, що всі надії на десталінізацію скінчились і імперія знов зімкнула щелепи (як казав мій науковий керівник, "стало ясно, что все, конец!"), - поневоленими країнами Східної Європи прокотилася ціла хвиля самоспалень.

Сутінки СРСР, які сучасним росіянам здаються "щасливою добою" (порівняно з тим, що вони мають нині!), для колоній осяяні вогнем живих смолоскипів із запахом горілого м'яса. Назву тільки найвідоміші (найбільш "підручникові" в своїх країнах) імена:

вересень 1968 - Ришард СІВЄЦ (Польща),

 
Чин Ришарда СІВЕЦЯ на Стадіоні Десятиліття у Варшаві 8 вересня 1968


листопад 1968 - Василь МАКУХ (Українська РСР),

 
Василь МАКУХ з родиною


січень 1969 - Ян ПАЛАХ (Чехословаччина), Шандор БАУЕР (Угорщина),

 
Ян ПАЛАХ
 
Шандор БАУЕР


лютий 1969 - Ян ЗАЇЦ (Чехословаччина),

 
Ян ЗАЇЦ


квітень 1969 - Евжен ПЛОЧЕК (Чехословаччина),

 
Евжен ПЛОЧЕК


травень 1972 - Ромас КАЛАНТА (Литовська РСР),

 
Ромас КАЛАНТА


січень 1978 - Олекса ГІРНИК (Українська РСР),

 
Фото оперативної зйомки на місці самоспалення Олекси Гірника на Чернечій горі в Каневі, 21 січня 1978 року
 
Одна з листівок, що їх розкидав перед самоспаленням Олекса Гірник


березень 1980 - Валенти БАДИЛЯК (Польща).

 
Валенти Бадиляк. Краків, березень 1980 року 



Самоспалення Альберта Разіна, на моє переконання, слід розглядати саме в цьому контексті: він протестував проти прийнятого торік у Росії федерального закону, який звільняє жителів "суб'єктів федерації" від обов'язкового вивчення місцевих (неросійських) мов, - РФ і тут іде слід у слід за СРСР, по тій самій второваній похилій, і кінець цієї "імперії напіврозпаду" теж буде таким самим, питання тільки в термінах.

 
Альберт Разін здійснив свій чин через 51 рік і 2 дні після Ришарда Сівця 

Але от якраз від тих країн, котрі піввіку тому пройшли через це страшне "очищення вогнем" у боротьбі за свою ідентичність, у тому числі й від України, - мали б надійти сьогодні удмуртському народу (і всім іншим поневоленим народам РФ!) слова підтримки й жести солідарности (наприклад, апеляція до міжнародних правозахисних організацій із закликом до РФ припинити політику винародовлення, тощо).

Якщо ми промовчимо, вийде, що від своїх власних "живих смолоскипів" піввікової давности ми нічого не зрозуміли і нічому не навчилися.

Джерело: facebook-сторінка Оксани Забужко, публікується з дозволу.

Дарія Гірна: Одеса саботує закон про дерусифікацію

Більшість пам'ятників в Одесі російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі". Знесення Катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу. Мер міста саботує не тільки закон про дерусифікацію, найбільший цинізм в тому, що Труханов дозволяє називати вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси.

Юрій Луценко: Генерал МВС, якого боялися бандити і корупціонери

17 березня о 6 ранку помер генерал МВС Геннадій Генадійович Москаль. Він прожив яскраве життя. Профі. Оригінал. Українець. Він любив екстрим, вмів послати і відповісти ваті факом. Але день і ніч працюва для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах... За це його поважали і вороги.

Володимир Старик: "Етнографічна карта Буковини" Аркадія Жуковського

Найважливішу картографічну працю академіка Аркадія Жуковського, яку первісно було видано в Парижі в 1956 році як додаток до збірника "Буковина - її минуле і сучасне", – а насправді як одну з найважливіших його складових частин, – перевидано новим накладом нещодавно в Чернівцях.

Андрій Здоров: Богдан Хмельницький - об'єкт російської пропаганди

В інтерв'ю Такеру Карлсону Путін посилався на листи Богдана Хмельницького, українського гетьмана, який нібито просив російського царя взяти Україну під свій захист. Міфологема "возз'єднання України із Росією" або просто "воссоединения Руси" давно вже служить виправданням російської військової, політичної та культурної експансії. Одним із прикладів цього був і пам'ятник Богдану Хмельницькому, споруджений у 1888 році в Києві.