Виставка “Українська Друга світова” “переїде” із залізничного вокзалу на Хрещатик

На площі перед Київською міською державною адміністрацією експозиція запрацює у п’ятницю, 23 вересня, напередодні 75-тих роковин вибухів на Хрещатику.

Будівлі на головній вулиці столиці, заміновані радянськими спецслужбами перед відходом із Києва, почали вибухати 24 вересня 1941 року. Величезні пожежі,  через нестачу відповідної техніки, тривали майже два тижні.

Тоді в районі Хрещатика було зруйновано більше трьохсот будівель. Тисячі киян залишилися без даху над головою.

 Руїни Хрещатика, 1941 рік

Історія вибухів у Києві після його окупації нацистами та інші важливі події Другої світової досі сприймаються багатьма крізь призму радянської пропаганди. Спростування міфів, донесення глядачам правдивих факти про події цієї війни – завдання, які виконує виставка "Українська ІІ світова".

Створена до 70-річчя завершення війни, експозиція за минулий рік була презентована у численних українських містах. Востаннє її можна було побачити на Центральному залізничному вокзалі Києва. На площі перед КМДА виставка триватиме до 3 жовтня.

 "Українська Друга світова" на Хрещатику

Нагадаємо, над виставкою працювали історики Володимир В’ятрович, Сергій Громенко, Максим Майоров, Василь Павлов, Вікторія Яременко (Український інститут національної пам’яті), Ігор Бігун (Центр досліджень визвольного руху), Лариса Зарічняк. Дизайн Ольги Сало.

Також поглиблену інформацію про український вимір Другої світової можна знайти на спеціалізованому сайті за лінком: http://www.ww2.memory.gov.ua/.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі