Польські історики виступили проти політизації історичної науки

Польські академічні історики протестують проти інструменталізації науки в політичних цілях.

Про це йдеться у "Декларації учасників Форуму дослідників новітньої історії", який пройшов у Варшаві, оприлюдненій 10 грудня на сайті Польського історичного товариства.

"Говоримо за автономію історіографії, академічного світу та інституції культури, за їх нехалежність від влади без огляду на політичні вподобання. Виступаємо проти інструменталізації історії заради одномоментних політичних цілей або чиїхось приватних інтересів", - пишуть науковці в заяві.

На їхню думку, історична політика, яку також називають політикою пам’яті, повинна розбудувати національну та громадянську спільноту, спираючись на багатство світоглядів, і поважати різноманітні точки зору.  

Фундаментом для цього вчені мужі називають: повагу до історичних фактів, які є наслідком критичного аналізу джерел і усвідомлення складності польської історії.

"Турбота про плюралістичний вимір повинна бути турботою всіх дослідників без огляду на світоглядну різницю та спеціальності, які вони представляють", - наголошують підписанти "Декларації".

Історики переконані, що "поділи і суперечки є сутністю демократичного публічного життя, але у сфері історії не можна нехтувати засадами взаємоповаги і доходити до трактування як ворогів людей інших поглядів, які стосуються минулого і форми національної спільноти".

Декларацію підписали професор, доктор габілітований Кшиштоф Мікульський від імені Польського історичного товариства і професор, доктор габілітований Томаш Шрамм як Голова Комітету історичних наук при Польській академії наук.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.