АНОНС: Спеціальний показ художнього фільму "Голод 33" та зустріч з режисером

21 листопада Музей Голодомору запрошує на спеціальний показ першого українського повнометражного художнього фільму про Голодомор "Голод 33" та зустріч з режисером Олесем Янчуком.

Стрічка є знаковою для українського кінематографу та важливою в загальноісторичному контексті. Прем'єра на телебаченні відбулася в ніч перед Всеукраїнським референдумом про незалежність – 1 грудня 1991 року. Перегляд фільму став додатковим поштовхом до єднання нації та голосування за свободу. Здобуття Україною незалежності дозволило розпочати вивчення подій минулого. Зникнення цензури призвело до появи публікацій про сталінські репресії і навмисне організований Голодомор в Україні. Ще не було достатньо досліджень про події 1930-х років, не було ухвалено закон, що кваліфікує Голодомор як геноцид українського народу, проте молодий режисер Олесь Янчук взяв на себе сміливість обрати складну тему для першої кінокартини.

Основою фільму став роман Василя Барки "Жовтий князь" ‒ масштабний прозовий твір, присвячений злочину геноциду. Автор підготував працю в еміграції, опираючись на власні спогади та переживання. Він емоційно реалістично показав, як тоталітарна система знищує людей не тільки фізично, але й застосовує моральні тортури, руйнує систему цінностей, світогляд і віру. Під час заходу режисер стрічки Олесь Янчук розповість про особисте знайомство з Василем Баркою та дозвіл на екранізацію роману.

Дослідник Голодомору, історик Джеймс Мейс став головним науковим консультантом фільму. Він знявся в епізодичній ролі американського журналіста Волтера Дюранті. Ця сцена не потрапила в кінцевий варіант фільму, але присутні зможуть переглянути фотографії зі зйомок.

У 1991 році під час 1-го Всеукраїнського кінофестивалю у Києві фільм-драма отримав головний приз. У 2009 році стрічка здобула на Венсенському кінофестивалі, який фокусується на культовому кінематографі і класичних кінострічках, головний приз Анрі Ланглуа.

Спікери:

Олесь Янчук – режисер, продюсер, сценарист, народний артист України;

Наталя Дзюбенко-Мейс – письменниця (поетеса, прозаїк, публіцистка), вдова історика Джеймса Мейса;

Галина Сулима – кіноакторка, виконавиця головної ролі (через відеозвернення). 

Модератор: Андрій Іванець – провідний науковий співробітник відділу досліджень Голодомору та масових штучних голодів Музею Голодомору, к.і.н.

Коли: субота, 21 листопада о 16:00.

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Івана Мазепи 15-А).

Вхід вільний за попередньою реєстрацією. Зареєструватися можна за посиланням.

 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".