Презентували аналітичний звіт "Справи Майдану 13 років потому. Розслідування, суди та фактор часу"

Центр прав людини ZMINA підготував аналітичний звіт "Справи Майдану 13 років потому. Розслідування, суди та фактор часу", який систематизує інформацію про майже 300 кримінальних проваджень, пов’язаних із подіями Революції гідності.

За час розслідування злочинів під час Революції гідності до суду передали понад 300 обвинувальних актів щодо більш ніж 500 людей. Суди першої інстанції ухвалили понад 100 вироків, ще понад 100 проваджень залишаються на розгляді, а понад 100 обвинувачених уже звільнили від кримінальної відповідальності переважно через сплив строків давності. Водночас майже всі ключові події Майдану вдалося реконструювати. Правозахисники попереджають: у 2028–2029 роках під загрозою закриття можуть опинитися справи про особливо тяжкі злочини, зокрема вбивства протестувальників.

Через 13 років після початку Революції гідності Україна досі не отримала повної правової оцінки злочинів, скоєних проти учасників протестів у 2013–2014 роках. Попри сотні кримінальних проваджень, тисячі процесуальних дій, встановлення обставин більшості епізодів і передачу обвинувальних актів до суду, значна частина справ залишається незавершеною. Деякі провадження суди закрили через закінчення строків давності, інші роками перебувають на стадії судового розгляду, а частина підозрюваних і обвинувачених досі переховується за межами України.

Дослідження охоплює події від листопада 2013-го до лютого 2014 року, зокрема розгін протестувальників на майдані Незалежності, побиття на Банковій, переслідування учасників Автомайдану, викрадення і катування активістів, убивства протестувальників, розстріли 18–20 лютого, а також справи щодо можливої участі російських спецслужб.

Авторки дослідження — адвокатка, голова колегії ГО "Адвокатська дорадча група" Оксана Михалевич та журналістка, голова ГО "Спілка журналістів фрілансерів "На кедах"" Катерина Гуфельд.

Ознайомитися з повним текстом аналітичного звіту можна тут.

 

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.