Спецпроект

Перше зібрання експертів Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" відбулося в Києві

7-8 лютого 2017 року, у Києві, Україна, відбулося перше зібрання експертів з питань історії, пам’яті та Голокосту, що його ініціював Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

Учених, які зібралися на 2 дні для обговорення концепції розвитку проекту, привітав мер столиці, Віталій Кличко.

"Я вшанований, що так багато провідних вчених зібралися разом, — сказав В. Кличко. — Це не просто проект. Нам не потрібна ще одна будівля, нам потрібна пам'ять! Заради нашого майбутнього. Щоб така трагедія більше ніколи не повторилася! Я вірю, що з вашою допомогою, поступово, ми досягнемо успіху в створенні гідного меморіального центру і вшануємо пам'ять усіх жертв трагедії Бабиного Яру!"

У всьому світі працюють достатньо багато дослідників Голокосту, але лише деякі з них докладно знають, як відбувався Голокост в Україні. Не всі вчені  також мають досвід роботи у сфері увічнення та візуалізації цієї сторінки історії. Саме тому група експертів є різноманітною і складається з директорів дослідних центрів при меморіалах Голокосту, професорів та викладачів історії та суміжних дисциплін, а також наукових співробітників дослідних інституцій, серед яких:

Омер Бартов, професор Браунівського університету у США; 

Карел Беркгоф, старший науковий співробітник Нідерландського інституту військової документації та Центру з вивчення Голокосту й геноциду; 

Рей Брендон, науковий співробітник Фонду "Меморіалу пам’яті вбитих євреїв Європи"; 

Олег Будницький, директор Міжнародного центру історії та соціології Другої світової війни та її наслідків Національного дослідного університету "Вища школа економіки"; 

Владислав Гриневич, старший науковий співробітник відділу єврейської історії та культури Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України; 

Оксана Довгополова, професор кафедри філософії Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова; 

Діана Думітру, запрошений дослідник Центру євразійських, російських і східно-європейських досліджень Джорджтаунського університету; 

Аркадій Зельцер, директор Центру вивчення історії радянських євреїв у роки Голокосту, Міжнародний інститут досліджень Голокосту Яд Вашем; 

Софі Нагіскард, керівник культурних програм Меморіалу Голокосту в Парижі; 

Уве Ноймеркер, виконавчий директор Фонду "Меморіал пам’яті вбитих євреїв Європи"; 

Дітер Поль, професор сучасної історії з акцентом на Східній та Південно-Східній Європі в університеті Клагенфурта; 

Юрій Радченко, директор Центру досліджень міжетнічних відносин Східної Європи; 

Адам Ротфельд, міністр закордонних справ Польщі (2005); 

Поль Шапіро, директор Центру перспективних досліджень Голокосту Меморіального музею Голокосту у США; 

Барбара Енгелькінг, професор і керівник польського Центру вивчення Голокосту, Інститут філософії та соціології Польської академії наук.

Протягом 2 днів робочих сесій експерти обговорювали загальну концепцію майбутнього Центру, шукаючи відповіді на такі питання як: географічна цілісність, історія, що її буде розповідати Центр та предмет його досліджень. Розмір майбутньої експозиції та наповнення також викликали жваву дискусію.

Коментуючи болючу тему Голокосту та Бабиного Яру для українського народу, Адам Ротфельд зазначив, що пам’ять може бути різноманітною, але правда є лише одна. "Так, для націй це зіткнення із правдою є важким і неприємним, але відновлення історичної правди є надзвичайно важливим! Пам’ять — це освіта і знання, саме тому вона спрямована у майбутнє", — сказав А. Родфельд. 

Карел Беркгоф, науковий консультант проекту, у своїй промові зазначив, що консенсус серед експертів з приводу цього проекту є дуже важливим як для України, так і для світу. За словами К. Беркгофа, він та інші вчені зацікавлені у тому, щоб дослідити всі можливі шляхи пояснення цієї історії. 

Тімоті Снайдер, який не зміг прибути особисто, заявив про свою підтримку проекту і готовність до подальшої співпраці: "Відповідальність, яка лежить на вас, мабуть навіть більша, ніж здається. Ви повинні не просто пам'ятати це місце. Ви повинні допомогти всім зрозуміти і запам'ятати самий Голокост. Тому що без пам'яті Бабиного Яру, Голокосту від куль, Голокосту в Радянському Союзі неможливо пам'ятати і розуміти Голокост у цілому"

У подальшому, за результатами зустрічей експертів  планується створити Наукову Раду. Основними завданнями, що постануть перед Радою на даному етапі, будуть розроблення наукової концепції проекту, планування майбутніх дослідних програм, пізніше — супровід архітектурного конкурсу.  

Склад групи експертів є відкритим і має на меті постійне оновлення і розширення. Збори Наукової Ради планується проводити регулярно. Відкриття Меморіального центру заплановано в 2021 році — до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

За задумом ініціативної групи Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" — це унікальний простір, який сприятиме міжнародному діалогу та злагоді, створюючи платформу для дискусій з питань толерантності, справедливості й поваги і вибудовуючи порозуміння між культурами. Ініціатива керується принципами прозорості, відкритості та інклюзивності.

"Це фільм про одне з найбільших жахіть нашої історії" — історик Олександр Зінченко про фільм "Голодомор. Літописці"

До Дня пам’яті жертв голодоморів та 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років Суспільне Мовлення презентує документальний серіал "Голодомор. Літописці". Про історії, покладені в основу фільму, та силу проєкту в ефірі Радіо Культура розповідає автор сценарію, історик Олександр Зінченко.

Розвідка УНР в пошуках доказів більшовицьких злочинів

Карна справа Олексія Костюченка відкриває чимало деталей з життя тогочасної української еміграції. Сам Костюченко служив Україні в 1917-1921 роках. З особливою цікавістю слідчі НКВС звертають увагу на його старого знайомого — Володимира Шевченка, колишнього сотника Армії УНР. Ще на початку 30-х, Шевченко активно копав інформацію стосовно Голодомору в Україні 1932-1933 рр., неодноразово нелегально потрапляв на територію УРСР, був тихим та непримітним розвідником Державного Центру УНР в екзилі.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Олена Теліга: очі і серце звернені на Київ

У часописі «Волинь» за 21 вересня 1941 року, № 4а вміщена стаття Олени Теліги «Перед брамою столиці», яка не увійшла до жодного видання її творів, а отже залишається маловідомою. Натомість стаття віддзеркалює головний імператив її життя і творчості - прагнення об’єднати українську націю і повернутися до державного Києва. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга повернулася до Києва, щоб більше ніколи його не покинути і за що заплатила власним життя.