Спецпроект

Найвідоміші дослідники Волинської трагедії з України та Польщі зійдуться в публічному диспуті

Польський Інститут у Києві та КНУ ім. Тараса Шевченка запрошують на дискусію "Волинь '43. Чому пам'ять розділяє поляків та українців?" за участі директора Інституту політичних досліджень Польської академії наук Гжегожа Мотики та голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В'ятровича.

Гжегож Мотика — професор, дослідник історії українсько-польського протистояння середини 1940-х років, директор Інституту політичних досліджень Польської академії наук.

1992 року закінчив Люблінський католицький університет, де вивчав історію. До 2007 року він також працював в Управлінні народної освіти. 1998 року захистив докторську дисертацію на тему Польсько-українська боротьба на землях сьогоднішньої Польщі у 1943—1948 роках.

Працював у Ягеллонському університеті на кафедрі українознавства, а також в Академії гуманітарних наук у Пултуську. 2011 року його було обрано до ради Інституту національної пам’яті Польщі.

Опублікував 4 монографії та понад 60 статей, присвячених українсько-польським взаєминам у 1939—1989 роках, придушенню радянськими спецслужбами національного руху опору в Україні, Білорусі, Литві, Латвії та Естонії у 1939—1953 роках, політиці уряду ПНР щодо національних меншин.

Регулярно публікує наукові та науково-популярні статті до таких польських видань, як: "Карта", "Історичні зошити", "Впрост", "Газета виборча" тощо.

2012 року книга Гжегожа Мотики "Від Волинської трагедії до операції 'Вісла'" була відзначена нагородою польського журналу "Політика" як найкраща історична праця року в Польщі.

Володимир В'ятрович — історик, публіцист, громадський діяч, голова Українського інституту національної пам’яті.

У 2008-2010 роках на посаді директора архіву Служби безпеки України здійснив розсекречення раніше таємних архівів КДБ й організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках — старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). У 2012 році працював з документами Інституту Гувера (Стенфордський університет, США).

У 2002 році він заснував Центр досліджень визвольного руху — неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 року є членом Європейської платформи пам'яті і сумління. ЦДВР у співпраці зі Службою безпеки України у 2009 році став співтворцем Національного музею жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові в колишній в'язниці КДБ та Гестапо.

Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка створив Електронний архів з понад 23-ма тисячами документів. Автор восьми книг, співавтор чотирьох. У 2013—2014 роках — активний учасник Громадського сектору Євромайдану.

Вівторок, 28 лютого, 10:00

Місце: аудиторія 349 Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60)

Вхід вільний.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.