Спецпроект

Як поляки закликали українців миритися

Мене досі вражає, що представники польського та українського підпілля, маючи ще дуже свіжі рани від конфлікту, робили спроби порозумітися, а також об’єднували свої сили для спільних акцій проти ворога – совєтів. Якщо вони змогли зробити це тоді, то чому політики зараз використовують цей конфлікт для заробляння політичних балів і конфронтації між двома нашими народами?

 
Після завершення переговорів, коли делегації польського та українського підпілля підписали угоду про спільні дії , вояки АК та УПА, що були в охороні членів обидвох делегацій, зробили собі спільну світлину; с. Новий Любінець (Любачівський повіт), 21 травня 1945 р. 
Фото з архіву Станіслава Ксьонжека / Колекція Маріуша Заянчковського

Сьогодні, 11 липня, є умовна дата початку польсько-українського конфлікту, другої польсько-української війни, або Волинської трагедії.

Я не хочу акцентувати зараз на причинах чи передумовах цього конфлікту, багато вже написано і сказано науковцями до мене.

Однак хочу акцентувати увагу на одному документі, що недавно виявив в архіві. Це звернення польського підпілля до українського, датоване 3.05.1945 (дуже важлива дата для поляків – День Конституції).

Я завжди про це говорив, і мене це досі вражає, що представники польського та українського підпілля, маючи ще дуже свіжі рани від конфлікту, робили спроби порозумітися, а також об'єднували свої сили для спільних акцій проти ворога – совєтів.

Якщо вони змогли зробити це тоді, то чому політики зараз використовують цей конфлікт для заробляння політичних балів і конфронтації між двома нашими народами? (риторичне питання, хоча я й сам знаю на нього відповідь).

Документ, про котрий згадував.

 
Джерело: ГДА СБУ

Нижче подаю свій неповний переклад його основних тез:

"…не будемо визначати зараз, хто став винуватцем того, що опинилися ми у ворогуючих таборах. Немає сумніву, що були помилки минулого як в нашій польській політиці, так і в помилкових розрахунках сил з Вашої сторони. Але найголовніше, що в цьому була задіяна ворожа для обох народів гітлерівська рука, для того, щоб розділити нас і потім нашими власними руками знищити і запанувати над нами.

Зараз це вже є в минулому. Той, хто підбурював обидва народи до різні, гітлерівський кат вже не існує.

Але інший ворог ще живе і тягне свої пазурі до двох Народів. Поляки та Українці стали око в око з тим ворогом, спадкоємцем царського імперіалізму – червоним імперіалізмом Росії, який хоче винищити обидва наші народи…

Українці! Перед лицем важливого часу слід подолати помилки минулого.

Не керуймося почуттям взаємного горя, що йде із наших сердець і що назбиралося за роки війни. Давайте із розумом подивимось в очі реальності. Перед обличчям спільного ненависного ворога маємо усвідомити, що дорога наша має бути спільна, що єдині й сильні можемо протистояти ворогу, бо боротьба між нами нас знищить, а нашого ворога підсилить…

Закликаємо Вас до зосередження та об'єднання Ваших і наших сил у спільній боротьбі з одвічним ворогом двох народів – Росією і з ворогом національної думки – комунізмом.

Зараз, коли знаходимось у вогні боротьби, коли йде бій про бути чи не бути обидвом нашим народам, давайте відкладемо в сторону національні суперечки. Будьмо певні, що коли спільна доля війни об'єднає нас на полях битв, то важко буде нас розділити, а коли переможемо, то будемо вирішувати самі наші мирні стосунки.

Взиваємо до Вас і чекаємо."

Ігор Пошивайло: Музей Майдану: омріюючи майбутнє. Яка стратегія на 5 років

Маємо констатувати, що в Україні сьогодні пам’ять про Майдани притлумлюється, розвіюється під тиском розчарувань, «вигорання», нових викликів, політичних маніпуляцій. Соціологічні дослідження свідчать, що українці схильні забувати свою «гарячу історію». Особливу роль у збереженні та презентації травматичного минулого, реалізації державної політики пам’яті, а також формуванні відповідальної культури пам’яті відіграють музеї та меморіальні комплекси.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: полярне вбрання

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети. Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення

Олександр Алфьоров: З Днем народження, гривне!

25 років тому – 2 вересня 1996 р. до обігу, на зміну гіперінфльованим купонам, прийшла гривня. Але історія наших грошей почалась задовго до того! Слово «гривня» - похідне від слова «гривна», яке походить від слово "грива"/"шия" і позначало срібний обруч, який носили на шиї і який мав свою вагу.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: «Жулік» знайшовся

Повертаючись, вони побачили собаку, який ішов по крижині з півночі. Тварина помчала до них, вистрибуючи на радощах. Тоді вони збагнули, що це наш давно загублений Жулік. На гриві в нього запеклась кров, а від нього самого сильно відгонило тюленячим жиром: шлунок набитий, але, судячи з гострого хребта, цей стан для нього радше незвичний; у денному світлі він видається здоровим та сильним і він явно дуже радий повернутися додому.