В Інгушетії заборонили прославляти Сталіна

22 лютого, напередодні роковин депортації інгуського народу, депутати парламенту республіки Інгушетії одноголосно ухвалили проект закону про заборону вшанування особи Сталіна на території республіки.

Про це повідомляє "Интерфакс".

"Проект закону передбачає заборону на увіковічнення пам’яті Йосипа Сталіна, який піддав масовим репресіям цілі народи, в тому числі й інгушів", — повідомив працівник прес-служби Народних зборів Інгушетії.

Він відзначив, що йдеться не тільки про заборону на встановлення бюстів і пам’ятників, але й  на присвоєння його імені населеним пунктам, вулицям, публічне виправдання його діяльності, розміщення його зображення в громадських місцях і в адміністративних приміщеннях з метою звеличення його особи.

Нагадаємо, 23 лютого 2017 року виповнилося 73 роки з дня депортації інгуського і чеченського народів.

91 250 інгушів були вислані в республіки Середньої Азії за неправдивими звинуваченнями в "зраді Батьківщині". Майже половина депортованих померла на засланні від холоду і хвороб. Репресовані народи були реабілітовані в 1957 році.

Як повідомлялося, соціологічне опитування мешканців Росії показало, що симпатія до постаті Йосипа Сталіна досягла найвищого рівня за останні 16 років.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.