В Інтернеті з'явився сайт із базою декомунізованих населених пунктів

В Інтернеті з'явився сайт "Перейменовані населені пункти та райони України" із повним переліком декомунізованих населених пунктів.

Про це повідомив "Історичній правді" розробник сайта Максим Кобєлєв.

"Давно хотів зробити, і частково був зробив, але довести до ладу ніяк руки не доходили. Оскільки в мене назбиралося море інформації, то я подумав чи не варто якоїсь її викласти у відкритий доступ. Бо ця інформація справді багато кому може стати в пригоді", - поділився Максим історією створення сайта.

Сайт являє собою невибагливу сторінку, в центрі якої - таблиці з переліком перейменованих населених пунктів. Таблиця розподілена на категорії: "Нова назва", "Колишня назва", "Тип" (село, смт, місто), "Регіон" (область), "Район" і "Постанова ВРУ" (відповідно до якої перейменовано).

Доступна також функція пошуку за цима параметрами. Окремо є вкладка зі списком декомунізованих районів.

 

Ліва бічна панель містить коротку довідку про те, що таке декомунізація та про деякі її особливості.

Перелік подається за даними Українського інституту національної пам'яті і є вичерпним списком усіх населених пунктів і районів, що одержали нові назви в рамках декомунізації.

Сайт доступний за лінком http://renamings.in.ua.

Діяльність Максима Кобєлєва не обмежується тільки створенням сайта з декомунізованими містами.   

"По-перше, я програміст, по-друге, цікавлюся, відстежую і беру участь в декомунізації. Море годин витратив протягом останніх років, наприклад, на збір інформації про перейменування вулиць у населених пунктах України. На основі цих даних оновлюю інформацію і "Вікіпедії", раніше також на "Гугл-мапах", - розказав Кобєлєв "Історичній правді".

Нагадаємо, раніше викладали онлайн базу всіх перейменованих міст, сіл, селищ і районів у вигляді онлайн-таблиці.

Дивіться також:

50 тисяч декомунізованих вулиць. Інфографіка від Інституту нацпам'яті

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.