Держава профінансує зйомки фільму про батярів. ВІДЕО

Державне агентство України з питань кіно уклало з компанією "Ганзафільм" контракт про надання проекту "Шляхетні волоцюги" державної фінансової підтримки розміром 18 млн 582 тис. грн., що складає 50% загальної вартості виробництва.

Державне агентство України з питань кіно профінансує на 50% вирбництво фільму "Шляхетні волоцюги".

Про це повідомляє "Твоє місто". Компанія "Ганзафільм", яка зніматиме фільм, отримала 18 млн 582 тис. грн.

Режисером фільму є Олександр Березань, а продюсером — Геннадій Богук. Сценаристи — Тарас Боровок і Дмитро Наумов.

Фото: tvoemisto.tv

"Фільм розкриє колорит субкультури львівських батяр через їхню мову та пісні.  Вірність дружбі й готовність до самопожертви передаються сюжетом картини через низку комічних ситуацій. Глядач спостерігатиме трансформацію свідомості молодих людей від гульвіс до серйозних, зрілих особистостей з благородною метою в житті", — інформує прес-служба Держкіно.

За словами творців стрічки, "Шляхетні Волоцюги" є римейком польського комедійного мюзиклу "Włóczęgi" ("Волоцюги", "Бродяги") 1939 року, який знімався у Львові й став шедевром довоєнного кінематографу.

Локаціями для зйомок будуть Львів і Варшава. Анонсують, що знімальні майданчики фільму охоплять найатмосферніші місця — візитівки міста.

Презентація кінопроекту під час 9-го конкурсного відбору Держкіно: 

Довідка:

Батяри — субкультура, яка існувала у Львові в середині ХІХ — середині ХХ ст. Первісно батяри були дрібними злодіями й хуліганами. Згодом суть батярства змістилася з криміналу в бік авантюризму та різноманітних веселих витівок.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".