АНОНС: Музей Майдану презентує у Львові виставку "ВІДВАЖНІ: наші Герої"

20 квітня Національний Музей Революції Гідності презентує у Львівській політехніці виставку "ВІДВАЖНІ: наші Герої"

Виставка "ВІДВАЖНІ: наші герої" присвячена поколінням борців за незалежність України від часу революції 1917–21 років до Революції Гідності.

Проект висвітлює образи борців за свободу, зокрема через показ революційного вбрання й атрибутики цього століття та минулого. Зусиллями низки партнерів втілено на сцені в динамічному показі та відзнято різні типажі борців доби Української Революції, Холодного Яру, Української повстанської армії, Революції на Граніті, Помаранчевої революції, Революції гідності. 

 

"Для нас важливо, що ця виставка буде експонуватися саме у Львівській політехніці. Адже сотні наших студентів і працівників були активними учасниками Революції на Граніті, Помаранчевої Революції та Революція Гідності. Випускник Юрій Вербицький став одним із першим у Небесній Сотні. Сподіваємося, що наша молодь, оглянувши виставку, надихнеться відвагою й утвердить власне розуміння гідності та честі", – зазначає професор Юрій Бобало, ректор Національного університету "Львівська політехніка".

"В умовах війни на Сході України варто частіше згадувати доленосні події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Це символ Свободи. Саме тому, Революцію Гідності, протестний рух 2004 року можна вважати продовженням не лише Революції на граніті 1991 року, а й Української революції 1917–1921 років, визвольних змагань часів Першої та Другої світових війн і повоєння", – пояснює ідею виставки Ігор Пошивайло, директор Музею Революції Гідності. 

 

Експозиція складається з 6 модулів, на яких представлено художній реконструйований типаж певної революційної  епохи та монітор із демонстрацією спеціально виготовленого тематичного відеоролика кінохроніки, художніх колажів із архівних світлин і текстів. 

20 квітня, четвер, 14.00 

Місце: Національний університет "Львівська політехніка", корпус 1 (Львів, вул.  Карпінського, 2/4) 

Організатори: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності; Національний університет "Львівська політехніка"; Студентське братство "Львівської політехніки". 

Партнери: Український інститут національної пам’яті; Український інститут історії моди; Військово-історичний клуб "Повстанець"; Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного.

Виставка діятиме щобудня з 8:30 до 17:00.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.