У Новому Орлеані протестують проти знесення пам'ятників конфедератам. ФОТО

Вранці 24 квітня 2017 року в Новому Орлеані, США демонтували перший із чотирьох пам’ятників конфедератам. Такі дії викликали несхвалення й протести частини суспільства.

Про це пише видання Upworthy.

У 2015 році міська рада Нового Орлеана проголосувала за знесення чотирьох пам’ятників конфедератам, що були одною зі сторін Громадянської війни в США 1861—1865 роках.

Першою демонтували стелу, яка увічнювала спробу місцевої Білої ліги (расистська воєнізована організація) скинути уряд Нового Орлеана 14 вересня 1874 року.

 

З 1934 по 1981 рік, коли напис на пам’ятнику був завішений, стела була причетна до схвалення вищості білої раси:  

"Мак-Енері та Пенн, обрані білими людьми губернатором і віце-губернатором, прийшли до влади, як і належало, скинувши уряд політичних авантюристів, змістивши узурпаторів губернатора Келлогга (білого) і віце-губернатора Антуана (кольорового). Війська Сполучених Штатів взяли уряд штату і відновили узурпаторів, проте національній вибори в листопаді 1876 році визнали вищість білих на Півдні й віддали наш штат нам". Фото: twitter.com/HelenKennedy

Робітники, що займалися демонтажем пам’ятника, зіткнулися з погрозами насильства з боку прихильників його збереження, тому їм довелося виконувати роботу в касках і бронежилетах під покровом ночі та охороною снайперів.

Поширеним аргументом на користь збереження пам’ятників епохи Конфедерації є твердження, ніби їх знесення буде формою "стирання пам’яті".

Політик-республіканець Корі Стюарт, який балотується на губернатора Вірджинії, навіть заявив, що знесення монумента означає, що "ІДІЛ виграла".

Дехто вдався до чудернацьких заяв, ніби знесення пам’ятника означає прихід марксизму.

Але, пише автор статті Паркер Моллой, ніхто не збирається забувати Конфедерацію, особливо ті, чиї предки від неї постраждали. Щоб знайти того, хто вважатиме, що артефакти громадянської війни не слід відображати у музей у відповідному контексті, треба буде постаратися.

Деякі пам’ятники просто увіковічнюють історичну подію чи особистість. Та інші відверто їх прославляють, і між першим і другим може бути дуже тонка лінія. На думку автора, є кращі способи пам’яті про ключові моменти історії без прославляння тих, хто боровся за збереження рабства.

Фото: Gerald Herbert/AP

За даними видання The Atlantic, на 2016 рік у США налічувалося біля 1500 пам’ятників Конфедерації, деякі з них — навіть у регіонах, що ніколи не належали до неї.

Країна всіяна статуями командвачу армією Півдня Роберту Е. Лі, президентові Конфедерації Дефферсону Дейвісу і генералу армії Конфедерації П’єру Гюставу Тутану де Борегару. 

ДОВІДКА:

Конфедеративні штати Америки ("Конфедерація") — об'єднання 11 південних штатів, чия економіка ґрунтувалася на сільському господарстві та праці чорношкірих рабів. Їм протистояли 24 промислові північних штати, згрутовані в Союз штатів.

У 1861—1865 між Конфедерацією та Союзом північних штатів точилася Громадянська війна, яка завершилася поразкою Півдня. Одною з причин війни було ставлення сторін до скасування рабства по всій державі.

"Ритуал пам’ятання має бути дією", - Катерина Даценко

Інтерв’ю зі співзасновницею ГО "Вшануй" Катериною Даценко для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Путч, зупинений бананом, та інші курйози з історії Сейшельських островів

Майже загублені в Індійському Океані Сейшельські острови не часто потрапяли на шпальти світових медіа – а до туристичного буму кінця XX сторіччя й поготів. Утім, траплялися і винятки. Як 25 листопада 1981 року. Ще б пак – в цей день у далекій державі відбулася спроба державного перевороту, ще й за участю одного з найвідоміших на планеті ватажків іноземних найманців. До того ж в історію зрештою виявилися втягнутими кілька інших країн, зокрема Південна Африка та Індія. Щоправда, в підсумку спроба путчу виявилася невдалою. А причиною провалу став… звичайний банан.

Таємниця смерті Михайла Грушевського. Невідомі одкровення лікарки

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які стосуються Михайла Грушевського. Відображена в них інформація свідчить про те, що до постаті голови Української Центральної Ради органи нквс/кдб проявляли неабиякий оперативний інтерес в усі періоди його життя і навіть після смерті. Зокрема, йдеться про те, що до з'ясування обставин загадкової смерті академіка поверталися через понад 20 років після того, як це сталося 24 листопада 1934 року.

"Прощавай, Східна Європо". Уривок із книги Якуба Мікановського

"Прощавай, Східна Європо" — епічна й літературно-документальна сага про розмаїття регіону, який вийшов із моди після розпаду Радянського Союзу. Американський історик та журналіст Якуб Мікановський веде читача крізь століття від Балтії до Чорного моря — від християнізації язичників і середньовічних королівств до піднесення Речі Посполитої, панування Османської імперії, злету та падіння комунізму. За допомогою родинних легенд та архівних знахідок автор передає голос поколінь — християн, мусульман, євреїв та ромів, які жили, любили і страждали у цьому неспокійному краї.