АНОНС: Вахтанг Кіпіані представить видання "ІП" в чотирьох містах Волині. РОЗКЛАД

Головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані представить книжки "ОУН і УПА. «Зродились ми великої години…»" та "Українська Канадіана" в Луцьку, Володимирі-Волинському, Камені-Каширському та Любомлі.

Книжка "ОУН і УПА. "Зродились ми великої години…" становить собою корпус текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти.

Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань вони відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про відчайдушних борців за українську державність — про бандерівців, у лапках і без.

10 цікавих фактів про бандерівців із книги:

• У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби — здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.

• Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів.

Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): "Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу".

• Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.

• Основна мета діяльності ОУН(б) — "боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі", а також "проти комуністичного світогляду", "за розвал московської тюрми народів".

• Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича-"Тараса Чупринки" від 14 жовтня 1947 року: "…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА".

• Уперше назву Українська повстанська армія "Поліська Січ" ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця № 21 від 16 листопада 1941 року.

• Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали "буржуазного" характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.

• Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.

• Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики "колаборанти" і "бандити".

• Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.

 

"Українська Канадіана" оповідає про 125-річну історію української діаспори в цій країні. Канада єдина країна західного світу, де українці стали не  бідними родичами у чужій країні, а  "акціонерами" держави.

Ініціатор проекту Вахтанг Кіпіані каже, що взявся за "Канадіану", щоб розширити горизонти української аудиторії. Співредакторкою видання стала письменниця Марина Гримич.

До книжки ввійшли рукописи перших літописців українсько-канадської історії Осипа Олеськіва та Нестора Дмитріва, документи Андрея Шептицького й Никити Будки, збірка авторських емігрантських пісень Теодора Федика.

 

"Ми уявляємо українців Канади доволі спрощено. Коли я почав займатись історією найперших українських емігрантів у Канаді, стикнувся з тим, що навіть історики в Україні, які займаються цією темою, не розуміють до кінця, через які складнощі й виклики пройшли ті перші українські поселенці", — розповідає Вахтанг Кіпіані.

У процесах мандрів Канадою В.Кіпіані зрозумів, що є величезний пласт історії, який нам не відомий. У книзі зібрані тексти, які написані тоді. Це не наукові тексти про ті часи, це тексти, які описували свіжі відчуття людей, що вирішили покинути Україну і поїхати на Захід. Емігранти не самі про себе розповідають, це роблять ті люди, які до них їздили за духовною підтримкою.

Вахтанг Кіпіані — український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання "Історична правда", однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті "Києво-Могилянська академія", засновник Музею-архіву преси.

5 квітня, середа

13.00, Луцьк

Місце: бібліотека Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(вул. Винниченка 30 а)

17.00, Володимир-Волинський

Місце: Культурно-мистецький центр (вул. Князя Василька, 4)

6 квітня, четвер

11.00, Камінь-Каширський 

Місце: приміщення районної ради (вул. Шевченка, 6)

16.00, Любомль

Місце: Любомльський професійний ліцей (вул. Брестська, 11)

Організатори: Український інститут національної пам'яті та Фонд Ігоря Гузя "Прибужжя". 

Контакти: 0504444881 (Леся Бондарук).

Вхід вільний.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.