АНОНС: Прес-конференція до 10-ї річниці утворення архівів ЦДАЗУ і ЦДЕА

12 травня відбудеться прес-конференція з нагоди 10-ї річниці утворення Центрального державного електронного архіву України (ЦДЕА України) та Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ).

В ході прес-конференції керівники двох наймолодших центральних державних архівів України розповідатимуть про здобутки, проблеми та бачення подальшого розвитку очолюваних ними архівів.

Архіви також презентуватимуть свої колекції та знайомитимуть із своєю діяльністю. Зокрема, у конференц-залі буде представлено стаціонарну виставку "МИТІ ІСТОРІЇ: фрагменти виставкової діяльності Центрального державного архіву зарубіжної україніки".

На окремих стендах демонструватимуться маловідомі архівні документи та музейні предмети, що зберігаються у ЦДАЗУ: документи та особисті речі протодиякона Василя Потієнка – голови Всеукраїнської православної церковної ради, активного діяча УАПЦ в Україні та за кордоном, а також Павла Дорожинського – відомого українського громадсько-політичного діяча, члена багатьох українських еміграційних організацій, голови проводу ОУН (державників) та засновника видання "Українське Слово".

У рамках заходу також планується урочисте підписання договору між ЦДЕА України та Громадською організацією "Вікімедіа Україна" і передавання для проведення експертизи цінності електронного інформаційного ресурсу "Український мовний розділ вільної енциклопедії "Вікіпедія".

Під час прес-конференції демонструватимуться онлайн виставка ЦДАЗУ "Безцінний спадок українців", а також відеопрезентації про діяльність ЦДЕА України та ЦДАЗУ.

До участі запрошені представники Державної архівної служби України та інших державних органів, керівники архівних установ і музеїв України, відомі українські науковці, громадські діячі, представники ІТ-бізнесу.

Учасники прес-конференції:

Тетяна Баранова – Голова Державної архівної служби України

Олександр Риженко – Голова Державного агентства з питань електронного урядування України

Наталія Колесніченко-Братунь – завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності,

Юрій Ковтанюк – директор ЦДЕА України

Ірина Мага – директор ЦДАЗУ

Прес-конференція запланована на п’ятницю, 12 травня, 10:00

Адреса: Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ", вул. Б. Хмельницького, 8/16

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…