АНОНС: В Івано-Франківську покажуть унікальну сторічну кінохроніку міста. ВІДЕО

В Івано-Франківську під живий музичний супровід презентують унікальний історично-мистецький кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані. Документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 - 2017 років”.

Впродовж останніх двох років краєзнавці та журналісти збирали й оцифровували кіноплівки, де фігурує теперішній обласний центр. Удалося віднайти найдавніше, наразі, кількасекундне відео Станиславова в часі Першої світової війни - 1917 році!

Також в одному з польських архівів знайшли відео 1937 року, коли місто входило до складу Польщі, й оцифровано сюжети німецької та радянської кінохроніки часу Другої світової війни.

Проте найбільше відеоматеріалу збереглося з радянської доби в державному кінофонофотоархіві України ім. Пшеничного.

З-поміж численного віднайденого матеріалу змонтовано німий 45 хвилинний фільм, у якому відібрано найзнаковіші моменти життя міста.

Сценарій написав відомий місцевий краєзнавець Іван Бондарев. Кінохроніка показує всі історичні періоди, а також окупації, під якими місто було впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, угорська та німецька окупація, радянська окупація та період незалежної України.

Окрім того, що ініціаторам проекту вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста  за сто років в одне 45-хвилинне німе кіно, особливістю фільму є і його еклектичний музичний фон.

Класичні мелодії від струнного ансамблю "Quattro corde" у поєднанні із сучасним електронним сетом від "хaoRa" - вдало доповнюють відеоряд, розставляють акценти, тримають увагу глядача та не дають відірватися від екрану.

 

Такий музичний мікс є невипадковим. У фільмі фігурують як старий Станиславів, якому притаманна традиційність тогочасної Європи, так і сучасний Івано-Франківськ з його пошуком новизни.

Цікавим є й те, що для проекту відомий письменник Тарас Прохасько написав прозові тематичні тексти, які зачитає під час показу фільму.

27 травня, субота, 21.00 

Місце: старий дворик Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Організатори: мистецька агенція "Мантикора", тижневик "Репортер" та телерадіокомпанія "Вежа".

Вхід вільний.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.