Верховна Рада прийняла за основу новий закон про реабілітованих

11 липня Верховна Рада України прийняла в першому читанні нову редакцію закону про реабілітацію жертв радянських репресій. У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", передає "Лівий берег".

За відповідний законопроект №6574 проголосували 245 народних депутатів.

Законопроект встановлює, що формами репресій у 1917-1991 роках могли бути страта, позбавлення чи обмеження волі, примусове запроторення здорової людини в психіатричну лікарню, позбавлення громадянства, висилка, депортація, розкуркулення, експропріація майна, інтернування і т.ін.

Ознаками репресій у законі визначено факт звинувачення чи засудження: 

за статтями 57-64, 67, 68, 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УРСР у редакції 1922 року;

ст. ст. 54 (1) -54 (6), 54 (7) -54 (14), ч.2 ст.58, ч.2 ст.58 (1), ст.67, ст.75 (1), ст.80, ч.1 ст.80 (1), ст.81, 85 (1), 110-114 Кримінального кодексу УРСР від 1927 року;

ст. ст. 56, 57, 58, 61, 62, 62 (1), а також ст.64 у частині участі в антирадянській організації, ст. 187 (1), ч.1 ст.187 (2) Кримінального кодексу УРСР від 1960 року;

ст. 7 Закону "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 1958 року;

ст. ст. 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні від 1927 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про заходи зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і боротьби з куркульством" від 1930 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" від 1932 року (т.зв. "закон про три колоски") і цілої низки інших радянських документів.

Рішення про визнання особи реабілітованою або постраждалою від репресій ухвалюватимуть комісії з питань реабілітації. У комісію можуть звертатися репресована особа, її спадкоємці, будь-який член родини репресованого, омбудсман, Український інститут національної пам'яті, громадські організації, які працюють у сфері вивчення історії України 20 століття або допомагають жертвам репресій тоталітарних режимів.

Ухвалення нового закону обумовлене тим, що чинний документ не повною мірою охоплює категорії осіб, які були незаконно засуджені в роки існування комуністичного режиму за діяння, які не вважають злочинами в цивілізованому суспільстві.

Зокрема, чинний закон не дає право на реабілітацію особам, які були засуджені в позасудовому порядку. Також у ньому немає чітких визначень термінів і понять, які стосуються політичних репресій, мотивів репресій, позасудових органів і т. ін.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.