Верховна Рада прийняла за основу новий закон про реабілітованих

11 липня Верховна Рада України прийняла в першому читанні нову редакцію закону про реабілітацію жертв радянських репресій. У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

У його назві буде вказано, що йдеться саме про репресії з боку "комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", передає "Лівий берег".

За відповідний законопроект №6574 проголосували 245 народних депутатів.

Законопроект встановлює, що формами репресій у 1917-1991 роках могли бути страта, позбавлення чи обмеження волі, примусове запроторення здорової людини в психіатричну лікарню, позбавлення громадянства, висилка, депортація, розкуркулення, експропріація майна, інтернування і т.ін.

Ознаками репресій у законі визначено факт звинувачення чи засудження: 

за статтями 57-64, 67, 68, 69-70, 71-73 Кримінального кодексу УРСР у редакції 1922 року;

ст. ст. 54 (1) -54 (6), 54 (7) -54 (14), ч.2 ст.58, ч.2 ст.58 (1), ст.67, ст.75 (1), ст.80, ч.1 ст.80 (1), ст.81, 85 (1), 110-114 Кримінального кодексу УРСР від 1927 року;

ст. ст. 56, 57, 58, 61, 62, 62 (1), а також ст.64 у частині участі в антирадянській організації, ст. 187 (1), ч.1 ст.187 (2) Кримінального кодексу УРСР від 1960 року;

ст. 7 Закону "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 1958 року;

ст. ст. 2-5, 8, 10, 12-14 Положення про злочини державні від 1927 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про заходи зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і боротьби з куркульством" від 1930 року;

постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" від 1932 року (т.зв. "закон про три колоски") і цілої низки інших радянських документів.

Рішення про визнання особи реабілітованою або постраждалою від репресій ухвалюватимуть комісії з питань реабілітації. У комісію можуть звертатися репресована особа, її спадкоємці, будь-який член родини репресованого, омбудсман, Український інститут національної пам'яті, громадські організації, які працюють у сфері вивчення історії України 20 століття або допомагають жертвам репресій тоталітарних режимів.

Ухвалення нового закону обумовлене тим, що чинний документ не повною мірою охоплює категорії осіб, які були незаконно засуджені в роки існування комуністичного режиму за діяння, які не вважають злочинами в цивілізованому суспільстві.

Зокрема, чинний закон не дає право на реабілітацію особам, які були засуджені в позасудовому порядку. Також у ньому немає чітких визначень термінів і понять, які стосуються політичних репресій, мотивів репресій, позасудових органів і т. ін.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.