У Рівному може постати пам'ятник польській поетесі родом із Києва

Ідеться про пам’ятний знак поетесі з трагічної долею Зузанні Гінчанці, що найкращі роки свого нетривалого життя (1917-1944) провела у Рівному.

Про це повідомляє "Радіо Трек".

Зузанна була єврейкою, писала польською мовою. Вона народилася в Києві, проте в ранньому віці переїхала до Рівного, де жила у бабусі Сари Гінзбург, що мала власний аптечний склад і кілька житлових кімнат у двоповерховому будинку на головній вулиці Рівного в районі міського ринку.

 Зузанна Гінчанка

Орієнтовно на місці, де розташовувався будинок бабусі талановитої поетеси, і має з’явитися пам’ятник Сарі Поліні Гінзбург (справжнє ім’я Гінчанки).

Ескізи майбутнього пам’ятного знаку Радіо Трек надав голова Культурно-просвітницького Центру імені Томаша Оскара Сосновського Ярослав Ковальчук, що звернувся до міської влади з ініціативою про появу пам’ятника у Рівному.

Ескіз, розроблений студентами та викладачами НУВГП, схвалила комісія у складі представників управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому, архітекторів, істориків, консула Республіки Польща у Луцьку.

Щоправда, Культурно-просвітницькому центру запропоновано розглянути варіант розміщення пам’ятника біля Залу органної музики в процесі реконструкції майдану Музики.

Ескіз пам’ятного знаку Гінчанці

Проте пан Ковальчук упевнений – пам’ятник має з’явитися саме на Театральній площі. Каже, польська сторона наполягатиме саме на цьому.

Про це, мовляв, говорили міський голова Володимир Хомко та Генконсул Польщі в Луцьку Веслав Мазур.

Ярослав Ковальчук впевнений, що пам’ятний знак привабить до Рівного туристів: не лише з Польщі, а й Ізраїлю, Австралії і буде не просто скульптурою поетеси, він ще й зображатиме музу. 

Адже в планах зробити її за зразком Шопенівських лавочок у Варшаві, на яких можна послухати уривки творів музиканта. За задумом у Рівному, так само натиснувши кнопку, можна буде послухати вірші Гінчанки івритом, польською, українською, англійською мовами.

Лист Рівненської міської ради про підтримку спорудження пам'ятника Зузанні Гінчанці

Щоправда, досі невідома вартість пам’ятного знаку та матеріал, з якого він виготовлятиметься. Все це нині обраховують фахівці.

Зузанна Гінчанка була розстріляна нацистами в Кракові у 27-річному віці і більш детально про долю поетеси, яка перші свої твори написала у Рівному та здобула тут перше визнання, можна дізнатися на сайті Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.