У Луцьку відкрили дворик єврейської історії

Унікальні світлини та документи, раритетні книги, вінтажні меблі, а також старовинні предмети побуту та релігійного культу, які свого часу належали єврейським родинам волинського краю, – це відтепер можна побачити в кімнаті-музеї "Історія нашого дворика"

 
фото - волинські новини

Кімнату єврейської історії та культури облаштували в приміщенні Волинської релігійної громади прогресивного іудаїзму. Цей будинок, розташований на вулиці Богдана Хмельницького, 6 у Луцьку, збудовано ще у 1921 році. На той час тут містилися правління Луцької єврейської гміни, єврейська школа, молитовний зал, рабинське управління та інші єврейські організації. За радянських часів у споруді діяв палац піонерів.

У 2000 році будівлю передали в довгострокове користування релігійній громаді прогресивного іудаїзму, а у 2010 році будинок общинного центру перейшов у власність громади. Тут було проведено реконструкцію фасаду, а у великому молитовному залі встановлено вітражі, які відображають релігійні свята єврейського народу. Нині приміщення є пам'яткою архітектури місцевого значення.

"Цього року департамент культури Луцької міської ради запропонував нам спільно організувати такий унікальний захід. І сьогодні ми можемо представити нашу ідею. Протягом багатьох років ми збирали матеріали для нашого маленького, скромного, але дуже затишного музею – це кімната "Історія нашого дворику". Тут містяться експонати не тільки з Луцька, а й із усієї Волинської області. Люди погодилися віддати нам їхні пам'ятні документи, фотографії або побутові речі", – зазначили представники єврейської громади міста Сергій Швардовський і Тетяна Плотнікова.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.