У Чехії знайшли могили поляків, загиблих під час спроби вирватися за "залізну завісу"

У Чехії виявили поховання шести польських жертв, загиблих від струму на кордоні Чехословаччини, за смерть яких відповідальний колишній комуністичний керівник МВС ЧССР Любомір Штроугал.

Про це йдеться в повідомленні Платформи європейської пам'яті та сумління, яке є в розпорядженні "Історичної правди".

Любомір Штроугал (1924 р. н) — член ЦК Компартії Чехословаччини з 1958 року, міністр внутрішніх справ Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961—1965) та прем’єр-міністр ЧССР (1970—1988). Фото: Вікіпедія 

Дослідники Платформи розшукали могили шістьох із тринадцяти ідентифікованих польських жертв, які загинуди від удару електричним струмом на кордоні Чехословаччини.

Відповідальність за їхні смерті лежить передусім на колишньому міністрі внутрішніх справ (1961—1965), пізнішому члені Політбюро та прем’єр-міністрі (1970—1988) Любомірі Штроугалі.

Польський Інститут національної пам’яті, який ініціював кримінальне провадження у справах, які ґрунтуються на відкриттях Платформи в лютому цього року, минулого місяця заявив про свій інтерес в ексгумації решток польських громадян.

Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон 

Ґрунтуючись на поданні Платформи європейської пам’яті і сумління прокурори Головної комісії з розслідування злочинів проти польської нації (яка є підрозділом польського ІПН) відкрили цього лютого кримінальне провадження у справах убивств польських громадян на Чехословацькому кордоні впровдовж 1961—1965 років, коли Любомір Штроугал (1924 р. н.) був міністром внутрішніх справ.

 Загиблі поляки, що в 1961—1965 роки загинули під час проби перейти чехословацько-австрійський кордон

Команда дослідників Платформи ідентифікувала загалом тринадцять польських жертв, які померли від удару електричним струмом високої напруги на огорожах на кордоні Чехословаччини й Австрії в час, коли Штроугал був міністром. Дальша робота, спрямована на визначення долі тіл загиблих осіб, привела поки до шести могил, у яких найімовірніше досі спочивають їхні останки.

Едвард Біль (1924—1964) — громадянин Польщі, який загинув під час переходу кордону між Чехословаччиною й Австрією 

Відповідно до комуністичних настанов, тіла тих, кого вбили на кордоні "залізної завіси" належало ховати в безіменних могилах, зрівняних із землею. Про поховання не дозволялося інформувати нікого з родичів або близьких.

Платформа європейської пам'яті та сумління — міжнародний проект, метою якого є дослідження злочинів тоталітарних режимів і недопущення повторної появи тоталітаризму в Європі.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.