Опубліковано імена чекістів — співучасників ліквідації художника УПА Ніла Хасевича

Співробітники МГБ: капітан Михайло Маркелов та старший лейтенант Михайло Мудрицький разом із капітаном Борисом Стеклярем брали участь в чекістсько-військовій операції, внаслідок якої загинув визначний графік ОУН і УПА Ніл Хасевич.

Про це інформує Національний центр правозахисту, передає "Цензор.net".

 

Маркелов Михайло Андрійович — за походженням росіянин, член Комуністичної партії. Як співробітник органів держбезпеки брав участь у боротьбі проти українського визвольного руху з кінця 1940-х років, за що був неодноразово нагороджений.

 

На час убивства Ніла Хасевича — оперуповноважений Клеванського райвідділу МГБ Рівненської області.

На пенсії працював у воєнізованій охороні борошномельного заводу, проходив спеціалізовані збори при КГБ. Із його особової справи вирізано цілі блоки документів, які приховують діяльність чекіста.

 

Мудрицький Михайло Олексійович — українець, член Компартії. Під час Другої світової служив комсомольським організатором, у політичному відділі та начальником бібліотеки. У радянських спецслужбах з кінця 1940-х років.

На час убивства Ніла Хасевича — оперуповноважений Ніжинського райвідділу МГБ Чернігівської області. Після виходу на пенсію служив у КГБ техніком по вільному найму. Особову справу Мудрицького розсекречено лише цього року.

 

Як повідомляла "ІП", дослідники отримали доступ до особової справи офіцера КГБ Бориса Стекляра, права на який вони домагалися з 2015 року.

У квітні 2017 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом загибелі повстанського художника Ніла Хасевича під час чекістсько-військової операції в 1952 році. Одним із керівників операції був капітан держбезпеки Борис Стекляр.

Крім "боротьби з бандитизмом", стало відомо, що Борис Стекляр у 1960-х роках виконував оперативні завдання проти українських націоналістів у радянських концтаборах.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.