In memoriam. Помер засновник і Голова видавництва "Смолоскип" Осип Зінкевич

18 вересня 2017 року, на 93 році життя, відійшов у вічність засновник та багаторічний Президент Міжнародного Благодійного Фонду "Смолоскип", Голова видавництва "Смолоскип", меценат, інтелектуал і подвижник Осип Зінкевич.

Про це "Історичній правді" повідомили у видавництві "Смолоскип".

"Працівники Фонду і Видавництва глибоко сумують через цю непоправну втрату та висловлюють щирі співчуття родині пана Осипа. Пам'ять про нього триватиме у наших серцях вічно.

Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом "Смолоскип", видав понад 500 книжок, опікувався пам'яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців. Його ніхто не замінить, і ніщо не втішить нас у нашому горі.

Проте працівники "Смолоскипа" й надалі натхненно і вперто продовжуватимуть справу пана Осипа Зінкевича. Це місія, від котрої ми не відмовимося ніколи", — запевняють колеги Осипа Зінкевича.

Осип Степанович Зінкевич народився 4 січня 1925 року с. Микулинці сучасного Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. в родині Січового стрільця. У 1944 році батька розстріляли нацисти, а родина змушена була емігрувати за кордон.

 

Однак через воєнні події члени сім’ї загубили одне одного. Осип Зінкевич дістався Німеччини, де певний час прожив у таборі для переміщених осіб. У 1948 році – нелегально перейшов кордон до Франції.

Аби легалізуватися, відпрацював за контрактом рік на вугільній шахті в Північній Франції. У 1950-х роках Зінкевич закінчив Паризький інститут індустріальної хімії.

Будучи студентом, Зінкевич із однодумцями заснував сторінку "Смолоскип" при тижневику "Українське слово", який виходив у Парижі. На її шпальтах розповідалося про те, що відбувається на українських землях. Брав активну участь у діяльності студентських організацій: Українська студентська громада, "Зарево", Центральний союз українського студентства.

1956 року Осип із дружиною й дітьми виїхав до США, де возз’єднався з матір’ю та сестрою. Працював у лабораторії при лікарні Університету Джона Гопкінса в м. Балтиморі та на інших роботах, пов’язаних із хімічною промисловістю.

У Сполучених Штатах Зінкевич почав видавати україномовний журнал (згодом – газету) "Смолоскип". А 1968 року заснував видавництво із такою ж назвою, яке спеціалізувалося на публікаціях самвидавних та заборонених творів з України, праць репресованих письменників тощо.  

Видавництво послідовно підтримувало інакодумців і політв’язнів в Україні, видавало їх твори великими накладами українською, а також у перекладах іншими мовами.

У 1976 році Осип Зінкевич увійшов до Вашингтонського комітету Гельсінкських гарантій для України, що займався підтримкою та висвітленням діяльності Української Гельсінкської групи.

Після здобуття незалежності України родина Зінкевичів повернулася в Україну. У 1992 році до Києва переїхало й видавництво "Смолоскип". Тут у 1998 році Зінкевич створив при видавництві Музей-архів українського самвидаву в Україні. 1997 року нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Благодійний фонд "Смолоскип" підтримує молодих літераторів та організовує щорічні семінари в м. Ірпені під Києвом.

Заочно попрощатися з Осипом Зінкевичем можна у видавництві "Смолоскип" відтепер і до 27 вересня. Про час панахиди буде повідомлено пізніше.

Читайте також:

Осип Зінкевич: Як діставався "самвидав" на Захід

Осип Зінкевич: "Про спогади Шумука і "всезнаюче" КГБ"

Осип Зінкевич: До генези створення УГГ

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.