На московському пам'ятнику Калашникову знайшли ляп. ФОТО

Із нещодавно відкритим пам'ятником Михайлові Калашникову в Москві стався конфуз. На барельєфі на постаменті опинилося зображеня креслення іншого автомата, розробленого німецьким зброярем Хуго Шмайссером ще в період Другої світової.

Помилку скульптора розгледів російський військовий історик Юрій Пашолок.

У відповідь виконавчий директор Російського військово-історичного товариства Владислав Кононов, яке було замовником монумента, пообіцяв демонтувати цей елемент скульптурної композиції, передає російська служба "Радіо "Свобода".

Скульптор Салават Щербаков визнав свою помилку. 22 вересня робітники з його майстерні болгаркою спиляли хибний елемент. Під час демонтажних робіт їх затримала поцліція й відвезла у відділок писати пояснення.

Крім того, тоді ж поліція затримала експерта з муляжем автомата Калашникова, який давав коментарі телебаченню.

Помилковим збраженням було креслення німецького автомата СТГ-44 конструкції Хуго Шмайссера або ж його прототипа Мкб-42(Х), які ззовні дещо подібні до АК-47. Існує версія, що справжнім автором автомата Калашникова був не Михайло Калашников, а власне Шмайссер, який у 1946-1950-х роках працював у Радянському Союзі.

Відомо, що німецькі спеціалісти брали участь у розробці радянських технологій обробки металу для виготовлення зброї, в т. ч. й автомата Калашникова. Однак безпосереднє авторство Хуго Шмайссера поки не підтверджене. 

Як відомо, Михайло Калашников розробив свій автомат у 1947 році. За два роки він став на озброєння Радянської армії. Серія зброї на основі АК-47 - автомати, кулемети і снайперські гвинтівки - стала основною стрілецькою зброєю в СРСР. Вони досі стоять на озброєнні Збройних сил України. 

Нагадаємо пам’ятник російському зброяреві Михайлу Калашникову урочисто відкрили 19 вересня в Москві .

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.