У Росії відкрили пам’ятник Дзержинському в роковини початку "червоного терору"

5 вересня в роковни початку "червоного терору" в російському м. Кірові урочисто відкрили пам’ятник російському революціонерові-більшовику, засновнику ВЧК Феліксу Дзерзинському.

Відкриття монумента приурочили до 140-ліття з дня народження Дзержинського, яке виповнюється 11 вересня (за новим стилем), передає прес-служба Уряду Кіровської області РФ.

Крім того, особа Дзержинського пов’язана з регіоном тим, що відомий комуніст відбував тут заслання й працював у партійно-слідчій комісії в 1919 році.

 Фото: прес-служба Уряду Кіровської області

Чавунний пам’ятник, що має 2,6 метра заввишки й важить 2 тонни, виготовлено з ініціативи ветеранів Федеральної служби безпеки. Кіровська міська дума схвалила проект. Встановили статую у дворі міського клубу ветеранів.

На відкритті був присутній  т.в.о. губернатора області Ігор Васильєв, начальник Управління ФСБ по Кіровській обл. Сергій Мочалов, міське керівництво, представник силових відомств і ветерани.  

 Фото: прес-служба Уряду Кіровської області

"Це наша історія, яка нас усіх об’єднує", — сказав Мочалов на церемонії відкриття. Прес-служба адміністрації Кіровщини уточнює заслуги Дзержинського:

"Фелікс Дзержинський є засновником вітчизняних органів державної безпеки й зробив значний внесок у становленн держави. Він займався питаннями внутрішньої політики й захисту дітей, розвитком промисловості й залізничного сполучення, а також стояв біля витоків створення спортивного товариства "Динамо", метою якого була популяризація фізичної культури й спорту серед населення".

Фото: прес-служба Уряду Кіровської області 

Про те, що Всеросійська надзвичайна комісія по поротьбі з контрреволюцієї й саботажем (рос. ВЧК), яку очолював Дзержинський, була репресивно-каральним органом, який реалізував більшовицьку політику "червоного терору" проти "ворожих класів" у Росії та в загарбаних Червоною армією країнах, не згадується.

Того ж дня, за повідомленням "Новой газеты", представники громадськості неофіційно поклали квіти до монумента жертвам політичних репресій на набережній Гріна. Саме 5 вересня 1918 року Рада Народних Комісарів РСФРР видала постанову "Про червоний терор".

Масові розстріли "контрреволюціонерів" (справжніх і уявних) відбувалися в 1918—1919 роках і в Кірові (тодішній Вятці) також.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.