300 осіб висловилося за демонтаж пам'ятника червоному кавалеристу в Рівному

Петиція про демонтаж пам'ятника більшовику Олеку Дундичу в Рівному набрала потрібну кількість голосів.

Петицію ініціював громадський активіст, уродженець м. Рівного Максим Кобєлєв 15 вересня. А 28 жовтня петиція набрала потрібні 300 голосів.

Олеко Дундич (1896 - 1920) - більшовик сербського або хорватського походження. У 1917-1920 роках служив у складі Червоної гвардії, а згодом - Червоній армії, брав участь в окупації України та боях проти Армії УНР. Загинув під час штурму 1-ю Кінною армією м. Рівного.

Пам'ятник Олеку Дундичу розташований у парку ім. Т. Шевченка. Він є одночасно надгробком, оскільки під ним розміщується могила червоного кавалериста.

Автор звернення до Рівненської міської ради просив у міських депутатів демонтувати пам'ятник  Дундичу, ексгумувати рештки та перенести їх до цвинтаря.

Тепер, коли петицію підписала потрібна кількість громадян, міська рада Рівного має розглянути петицію, згідно з чинним законодавством.

«Десять міліонів пятсот тищ. І крапка». Українцям нав’язують суперечливі дані про жертв Голодомору

Скільки українців загинуло від голоду у 1932–33 роках? Війна за цю відповідь триває вже кілька років. У вересні вона спалахнула з новою силою через оприлюднення нових даних: 10,5 мільйонів жертв, з них 9,1 млн в Україні.

Початок (не) братської колонізації

Сотня років знадобилась Росії, щоб нав’язати свою владу і запустити процес широкомасштабної колонізації України. Зусилля царату були спрямовані на цілковиту асиміляцію та інтеграцію у політичній, економічній, соціальній, культурній та духовній сферах суспільного життя.

Ніч розгону. Міленіали з Пласту, які не пішли з Майдану

Раннім ранком 30 листопада близько 2000 «беркутівців» атакували протестувальників, які залишались на Євромайдані. Ця ніч змінила історію України. Наступного дня – 1 грудня – сотні тисяч киян вийшли на масову акцію протесту. Ким були ті, хто залишився ночувати на Майдані Незалежності? Попри те, що основні лідери Євромайдану напередодні ввечері (29 листопада) фактично закликали розходитись. Прирікаючи тих, хто залишається, на маргіналізацію протесту. Як це вже було під час мовного Майдану.

Розстріляні під Базаром. Спогад учасника Другого зимового походу

"Я козак 6-ї стрілецької дівізії від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає і ми не боїмось смерти, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас поб'єте, то знайте, що за нас вам помстить ввесь український нарід..."