Польський ІНП кваліфікує "польську операцію" НКВД як геноцид

У розслідування так званої "польської операції" НКВД Інститут національної пам’яті Польщі прийняв юридичну класифікацію комуністичних злочинів, що мають форми геноциду.

Про це 28 вересня повідомив прокурор Роберт Осінський зі слідчого підрозділу ІНП Польщі під час конференції на тему знищення поляків в СРСР у 1930 роках, що проходила у Варшаві, передає "Польське радіо".

"Це розслідування ведеться у справі комуністичних злочинів, що є одночасно злочинами проти людства, а у цьому конкретному випадку ці злочини мають форми геноциду", — заявив  Осінський, який веде провадження у справі так званої польської операції НКВД спільно з іншими прокурорами ІНП у відділенні Комісії з розслідування злочинів проти польського народу у Щецині.

Він нагадав, що згадане ним розслідування у слідчому підрозділі ІНП було відкрито 25 січня 2017 року, і воно стосується "масових репресії проти польської національної групи у колишньому Союзі Радянських Соціалістичних Республік у 1937—1938 роках".

"Ті репресії, передусім, проводили у формі вбивств, скоєних щодо щонайменше 111 тис. осіб", — наголосив прокурор. Він додав, що крім вбивств, застосовували теж інші репресії, зокрема — незаконне позбавлення волі приблизно 29 тис. осіб польського походження та ведення дій, що загрожували знищенням частини польської національної групи, яка проживала в 1930 роках на теренах Радянського Союзу.

Прокурор також нагадав, що юридична кваліфікація цього злочину як злочину геноциду визначена конвенцією ООН від 9 грудня 1948 року, 2 стаття якої визначає геноцид як акт, "вчинений з метою повного або часткового знищення національних, етнічних, расових або релігійних груп". Терміну давності злочин геноциду не має.

У дводенній конференції "Польська операція" НКВС 1937—1938. Повернення пам’яті про злочин", яка тривала 28-29 вересня, взяли участь історики з Польщі, України, Білорусі, Росії та США. Також на заході був присутній польський президент Анджей Дуда.

ДОВІДКА:

11 серпня 1937 року НКВД розпочав т. зв. "польську операцію", спрямовану проти поляків, котрі проживали на терені СРСР. Внаслідок репресій було розстріляно щонайменше 111 тис. громадян Радянського Союзу польської національності, а ще 30 тис. було відправлено у концтабори ГУЛАГу.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".