Майбутній Музей монументальної пропаганди СРСР розраховує на статус національного

Київ спільно з Міністерством культури та Інститутом національної пам’яті збирає монументи тоталітаризму в музеї під відкритим небом. Першим експонатом буде київський пам’ятник Миколі Щорсу.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському ніституті національної пам'яті.

Для того, щоб перемістити у новостворюваний у Києві музей просто неба знакові зразки комуністичної монументальної пропаганди, необхідною є співпраця між місцевими громадами, музейниками та державною владою.  

До такого висновку прийшли ініціатори проекту в процесі роботи над концепцією Музею монументальної пропаганди СРСР. 

Візуалізація частини експозиції Музею

Як відомо, з травня 2017 року в Києві розпочалося створення Музею монументальної пропаганди СРСР, мета якого - осмислення радянського минулого. На території Національного комплексу "Експоцентр України" планується розташувати вільний простір для демонстрації та дослідження прикладів використання художніх інструментів в цілях тоталітарної пропаганди.

"Ставлячи амбітну ціль створити у Києві місце, яке увійде в топ-10 пам’яток столиці, впродовж півроку команда працювала над візією та підходами до реалізації цього важливого освітнього проекту. На сьогодні ми маємо майданчик та концепцію, що може бути реалізована за підтримки ширшої коаліції партнерів", — розповів ініціатор проекту, заступник міського голови — секретар Київської міської ради Володимир Прокопів. 

"Пройдено важливий етап створенням музею — додає керівник проекту Максим Бахматов. — Концепція музею розроблялася командою проекту за участі провідного міжнародного експерта з музейної справи Міхаеля Фера, і сьогодні ми передаємо наші напрацювання Київській міській раді, Міністерству культури та Інституту національної пам’яті для продовження роботи".   

Україна практично завершила декомунізацію публічного простору. Відповідний закон, який передбачав демонтаж пам’ятників часів комунізму, наголошував також на збереженні об’єктів, які становлять мистецьку цінність, в музеях з освітньою метою. Музей монументальної пропаганди СРСР стане саме таким місцем. 

"Долучаючись партнером у створенні Музею монументальної пропаганди СРСР, Міністерство культури вбачає можливість реалізувати завдання зі збереження пам’яток мистецтва радянської доби та водночас виконати вимоги декомунізації з очищення громадського простору від тоталітарних символів, — заявив Міністр культури України Євген Нищук. — Ці високі цілі Музею, гадаю, варті того, щоб інституція в майбутньому розраховувала на статус національної". 

План розміщення Музею на території ВДНГ

Міністерство культури сприятиме Музею у залученні до експозиції об’єктів зі всієї території України. 

"Очікується, що перший експонат надасть громада міста Києва, — запевнив Володимир Прокопів. — Це буде пам’ятник Миколі Щорсу, щодо переміщення якого вже розроблені відповідні проекти демонтажу та монтажу на території Музею".

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович нагадав, що деінсталяція символів комунізму в громадському просторі  була лише першим кроком декомунізації.

Володимир В’ятрович також пояснив: "Ідея створення такого роду музейних установ належить європейським спільнотам, котрі пройшли подібний до нашого шлях долання наслідків тоталітарного минулого. Парк Ґрутас в Литві та Парк Мементо в Угорщині мають насамперед освітню місію. Але Україна в цьому ряду може запропонувати глибше розуміння тоталітарної пропаганди". 

Відтак Інститут національної пам’яті як один із партнерів проекту готовий розпочати консультації щодо концепції музею в рамках Європейської платформи пам’яті та сумління, учасники якої мають вагомий досвід у цій сфері. 

ДОВІДКА: 

Музей монументальної пропаганди СРСР створюється у Києві на території Національного комплексу "Експоцентр України" (колишнього ВДНГ). Це — проект-дослідження, мета якого — сприяти осмисленню суспільством радянського минулого через збереження, документація та вивчення об’єктів пропагандистського мистецтва комуністичного режиму на території України.

Експонатами музею стануть монументальні скульптури, надані місцевими органами влади та приватними особами, які сформують постійну експозицію. 

Проект ініційований Київською міською Радою. Партнери: Український інститут національної пам’яті, Національний комплекс "Експоцентр України". 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.