Анджей Дуда нагородив українців за порятунок поляків в XX столітті

Президент Польщі Анджей Дуда у середу у президентському палаці нагородив медаллю Virtus et Fraternitas (мужність і братерство – лат.) дев’ятьох осіб з України, Чехії, Румунії, Словаччини та Угорщини за “героїчні дії у наданні допомоги полякам, які стали жертвами тоталітарних режимів XX століття”.

Зокрема, президент нагородив посмертно подружжя Петра і Марії Базелюк, а також Петра Грудзевича, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Коли світ людей, які живуть у цій частині Європи, зіткнувся з двома страшними тоталітаризмами – німецьким нацистським і радянським сталінським – а також з ворожими людині ідеологіями, попри усілякі побоювання, попри часом раціональність, яка підказувала сховатися і не робити жодних жестів, адже так буде безпечніше, були такі, які могли простягнути руку до іншої людини", - підкреслив Дуда.

Він подякував особам, які особисто прибули до президентського палацу й отримати нагороди за свої добрі та геройські вчинки та прояв людяності.

Петро Грудзевич з села Детятин Івано-Франківської області отримав медаль за те, що в 1986 році він не послухав радянських функціонерів, які вимагали від нього, аби він спиляв хрест на могилі майже 100 солдатів Війська польського, які загинули в 1920 році у бою з більшовиками.

Пан Грудзевич розповів, що він тоді працював водієм у колгоспі й отримав наказ спиляти і викинути хрест. Він відмовився це зробити, керуючись християнськими цінностями та пам'яттю про полеглих. За його словами, його сім'я зазнала переслідувань, але він не вважає, що зробив щось особливе і на його місці усі зробили б так само.

Водночас подружжя Петра і Марії Базелюк нагороджено посмертно за те, що вони під час війни переховували на Волині родину поляків Слоєвських із Гути Степанської


Довідково. Медаль Virtus et Fraternitas була заснована в листопаді 2017 року. Президент Польщі нагороджує нею, за рекомендацією директора Інституту Пілецького, осіб у знак вшанування пам'яті та подяки тим, хто надав допомогу громадянам Польщі у період з листопада 1917 року по липень 1990 року.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.