Твори Мартіна Лютера вперше видані українською мовою

У Києві 5 грудня, презентували одразу 5 томів перекладу творів Мартіна Лютера, які вперше стали доступні українською мовою.

Перекладені уривки представляють відомого богослова у різних іпостасях, що стало подарунком до завершення святкування 500-ліття Реформації у 2017 році, повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

"Сьогодні ми дякуємо за той період, коли Писання стало розходитись і німецькими землями, і всієї Європи, - поділився перекладач творів реформатора, священик Української Лютеранської Церкви В’ячеслав Горпинчук.  Доктор Лютер написав близько 120 томів, тут представлена лише невеличка добірка його творів. Для розуміння Реформації і Лютера нам треба читати його твори, аби оновити наші думки та згадати, що головне спасіння для нас є у Христі. Є класична цитата, як Лютер описує віру: "Якщо є віра, то діла випливають із віри. Бо коли є жива віра, то діла випливають із неї".

П’ятитомник вміщує понад 80 творів ідеолога європейської Реформації XVI століття.

Фото: Релігійно-інформаційна служба України

За словами ініціатора видання, Мартін Лютер відрізнявся надзвичайним почуттям гумору та міг вставити міцне слівце, що було досить незвичним для оточення того часу. Найважчим завданням для перекладача було передати той контекст і атмосферу, у якій писались його численні твори.

В українському перекладі Лютер представлений в кількох іпостасях.

У першому томі він постає проповідником, це його проповіді на перші 4 розділи Євангелія від Св. Івана в його рідній церкві Св. Марії у Віттенберзі.

Другий том показує Лютера радше як неперевершеного перекладача Писання. Пан Горпинчук підкреслив, що німці можуть завдячувати автору за німецьку літературну мову.

Третій том – де Лютер представляється богословом, включає у себе його славетні лекції про Послання до Галатів – це є ключовою тема Реформації про доктрину спасіння вірою.

Четвертий том – це Лютер як реформатор суспільства, що дуже важливо для України сьогодні.

П’ятий том – це Лютер як людина, як приятель. Це радше апокрифи, які писали інші людини про нього. Тому що Лютер жив у великому будинку, у нього була чудова дружина і вона була активною у піклуванні за гостями. Вони сідали за великим столом, частувались і вели різні бесіди. Принаймні чотири людини записували їх бесіди та його відповіді.

Тут представлена мала частина цих розмов та записів. Хоча якщо брати повне видання, то там близько 4 000 сторінок.

В’ячеслав Горпинчук підкреслив, що Лютер не мав за мету вийти з Церкви, але він бажав лише одного – аби Рим дозволив служителям проповідувати Євангеліє для мирян.

Ігор Рудзік, секретар Української Лютеранської Церкви, додав, що під час роботи над томами українська група намагалась максимально дотримувалась оригінальної структури тексту, аби нічого не було викривлено.

"Це подарунок під кінець року Реформації, – переконана релігієзнавець, професор Інституту філософії ім. Сковороди Людмила Филипович. - Зараз, коли слово "реформатор" таке популярне, давайте спитаємо себе, що мотивує цих людей? Без сумніву, Лютера мотивували духовні речі. Він був прекрасним викладачем, теологом, міг зробити унікальну кар’єру.

Але уявіть, що він від усього відмовляється, одружується і починає змінювати світ навколо себе. Зараз мало людей, які могли б присвятити своє життя власній зміні і зміні середовища, де вони живуть. Він мав сміливість повстати проти такої машини, як Римо-католицька церква. Оця жертовність сьогодні є дуже актуальним прикладом".

Спонсором видання виступила Фундація "Лютеранська спадщина" (засновник – превелебний доктор Роберт Ран, виконавчий директор – превелебний Метью Гайзе), організатором перекладу та видання в Україні виступила пані Анжела Горпинчук, дияконеса Української Лютеранської Церкви.

Комплекти 5 томів українського перекладу можна отримати особисто від В’ячеслава Горпинчука або замовити на сторінці фундації чи Української Лютеранської Церкви.

Деякі томи залишаться в медіа-центрі, а також потраплять у бібліотеку Києво-Могилянської академії. Уцілому, планується видання усіх томів творів Мартіна Лютера.

Нагадаємо, цього року світ відзначає 500-річчя Реформації, відзначення якого в Україні підтримали Президент України та Кабінет Міністрів

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.