Вулиця імені українського генерала може з'явитися у Вроцлаві

У Вроцлаві може з’явитися нова вулиця імені українського воєначальника. Магістрат міста міркує над тим, щоб назвати вулицю іменем генерала Армії УНР Марка Безручка.

Про це повідомляє "Радіо Вроцлав".

Берзручко, ще в ранзі полковника, в 1920 році командував 6-ю Січової стрілецькою дивізією, яка разом із польськими військами визволила Київ 6 травня.

Крім того, він керував обороною м. Замостя та спричинився до розгрому Кінної армії Будьонного в битві під Комаровим.

Марко Безручко народився 31 жовтня 1883 року в м. Великий Токмак, нині – Токмак Запорізької обл. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище та Миколаївську військову академію у Санкт-Петербурзі, був на фронтах Першої світової війни. 

У травні 1918 року вступив до армії Української держави, служив у Генеральному штабі, очолював штаб корпусу Січових стрільців. З 1920 року Марко Безручко командував 6-ю Січовою дивізією армії УНР.

Після підписання Польщею Ризького миру з Радянською Росією в 1921 році Марко Безручко оселився у Варшаві, де в 1930-х роках керував Українським військово-історичним товариством.

Помер генерал 10 лютого 1944 року.

Вулиця Безручка може стати третьою вулицею Вроцлава, пов’язаною з Україною. Наразі в місті є вулиця Тараса Шевченка і вулиця Українська.

----------

Читайте також:

"Диво на Віслі": український вимір

"Я воював за Україну, а не Польщу!" Про генерала Марка Безручка

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.