СБУ видала книгу про розвідку ДЦ УНР в екзилі в міжвоєнний період

Академія Служби безпеки України видала третій том праці "Спеціальні служби України від найдавніших часів до сьогодення" під назвою "Спецслужба Військового міністерства Державного центру УНР в екзилі (1926–1936 рр.)".

На цим томом працювали відомі дослідники історії вітчизняних спецслужб Володимир Сідак, Тамара Вронська та Олександр Скрипник, повідомляє прес-центр СБУ.

Нова книга розкриває період, коли розкидані по всьому світу колишні вояки Армії УНР не припинили боротьбу, розпочату в часи визвольних змагань 1917–1921 років. Змушені емігрувати, вони не зреклися своєї мети – вибороти волю і незалежність Батьківщини.

Фото: прес-центр СБУ

Водночас, у складі Військового міністерства Державного центру УНР в екзилі вони створили спецслужбу, яка впродовж десяти років наполегливо займалася розвідувальною, контррозвідувальною та пропагандистською діяльністю.

Розповіді в книзі ґрунтуються на розсекречених документах з архівів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, матеріалах вітчизняних та закордонних архівів.

Аналізуються передумови створення УНРівської спецслужби в умовах еміграції, її структура, основні напрями та методи роботи; розкриваються особливості взаємодії з розвідками інших країн і протистояння з радянськими органами державної безпеки; подаються соціально-політичні портрети осіб, причетних до таємної роботи.

На переконання авторів, досвід функціонування військової спецслужби ДЦ УНР в екзилі важливий і сьогодні – в нових умовах розвитку незалежної держави. Наукова праця допомагає зрозуміти причини того, що відбувається сьогодні навколо України, природу російської агресивної політики та діяльності її спецслужб.  

Праця виконана в рамках Меморандуму, укладеному між СБУ та українськими вченими про співпрацю в дослідженні та відзначенні історичних подій державотворення України.

Як повідомлялося, на сайті Служби зовнішньої розвідки виклали документальне видання "Спецслужби УНР 20-30 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки".

Павло Судоплатов проти Євгена Ляховича

За рік до того, як старший лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов убив у Роттердамі керівника ОУН Євгена Коновальця, він завів справу на Євгена Ляховича, про якого в одному з документів зазначено: «Вважається одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів». Розсекречені матеріали цієї справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу зрозуміти, чому у 1930-ті роки органи ДПУ так зацікавилися Євгеном Ляховичем, як йому вдалося привернути увагу урядових кіл Великої Британії до українського питання і чому рішення про його подальшу розробку у 1959 році приймала колегія КДБ при Раді Міністрів СРСР

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.