Львівські лікарі ініціюють перейменування вулиці Некрасова

Керівництво Львівської обласної клінічної лікарні звернулося до Львівської міськради про перейменування вулиці Миколи Некрасова, на якій розміщені корпуси лікарні, на вулицю Мар'яна Панчишина.

Про це 13 березня на брифінгу з нагоди початку акції профілактики глаукоми повідомив головний лікар Львівської обласної клінічної лікарні Михайло Гичка, передає ZIK.

"Звернулися до міського голови, щоби вулицю Некрасова перейменували на вул. Мар'яна Панчишина. Рішення – за сесією Львівської міської ради", – повідомив М.Гичка.

ДОВІДКА:

Микола Некрасов – російський поет, народився на Вінниччині, але жив та творив у Санкт-Петербурзі. Мар’ян Панчишин – український лікар і громадський діяч, організатор і довголітній голова Українського лікарського товариства, піонер охорони здоров’я в Західній Україні. Особистий лікар Андрея Шептицького, викладач Таємного університету. 

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.