Вийшов документальний збірник про боротьбу комуністичної Польщі проти ОУН

Вийшов друком збірник документів з архівів польських і радянських спецслужб "Організація Українських Націоналістів в Польщі в 1944—1950 роках. Ліквідація керівних структур".

Про це повідомив історик д. і. н. Юрій Шаповал у статті, опублікованій у "Дзеркалі тижня".

Збірник є 9-м томом документальної серії "Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття", яку започатковано 1996 року.

Цей том на 1568 сторінок тексту охоплює документи, пов'язані з боротьбою Управління громадської безпеки комуністичної Польщі із керівництвом Закерзонського краю ОУН(б) - структурною одиницею, яка існувала на українських етнічних землях у Польській державі.

"Нагадаю: перші повоєнні роки в історії українсько-польських відносин були особливим періодом. Українсько-польський конфлікт, що тривав на території спільного проживання двох наших народів у 1944—1947 рр., і досі викликає дуже емоційні реакції. Так само досі залишається маловідомою, або, так би мовити, такою, якої уникають, тема діяльності українських націоналістів у Польщі в 1944—1948 рр.", — так охарактеризував Юрій Шаповал особливості історичного періоду, якому присвячене видання.

 Фото: FB Володимир В'ятрович

Документи, які увійшли до збірника, походять із архівних фондів Інституту національної пам'яті Польщі та Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

"Наголошу, що в нашому виданні йдеться про ліквідацію керівництва ОУН у Польщі, а не командування Української Повстанської Армії. Обидві організації, або формування, ми трактуємо як окремі, а не тотожні структури", — додав Шаповал.

На важливості даного видання саме зараз наголосив і Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

"Цю книгу ми задумали з тодішнім керівником польського Інституту національної пам‘яті Янушом Куртикою 9 років тому. З того часу багато змінилося - загинув у Смоленській катастрофі Куртика, кілька разів помінялося керівництво архіву СБУ та ІПН. Поява книги саме сьогодні - вкрай актуальна, адже у ній ідеться про те, як комуністичні спецслужби Польщі придушували український національний рух",— написав він на своїй сторінці у "Фейсбуці".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.