Спецпроект

Громадські середовища України й Польщі виступили за повернення політики діалогу між державами

Громадські й культурні діячі з Польщі та України заявили свій протест проти ескалації конфронтаційної політики між двома державами. Серед підписантів – і редактори "Історичної правди".

Відповідне звенення під назвою "Разом будувати Європу ХХІ століття" опублікував сайт "Збруч".

Підписанти переконані, що "ця політика нищить зусилля й доробок кількох поколінь поляків та українців, які привели до діалогу, співпраці та дружби між нами".

На їх думку, попри трагічне сплетіння історії українців та поляків у минулих століттях і криваві конфлікти ХХ століття, розділити назавжди українців і поляків не вдалося. Після 1989 і 1991 років "неможливе стало можливим",

"..гасло "Нема вільної Польщі без вільної України і вільної України без вільної Польщі" набуває нового значення: воно означає нашу відповідальність за майбутнє наших країн і всієї Європи – зокрема, за подолання трагічного історичного спадку", – йдеться у зверненні.

Українцям і полякам, твердять підписанти, вдалося утвердити нове партнерство, тому що наші країни розпочали діалог, що будується на основі стандартів, прийнятих у Західній Європі після 1945 року. "Тобто ми шукали те, що зближує і єднає народи, а не те, що ділить їх; шукали виходу з історичної пастки шляхом далекої від політизації праці істориків та освіти", – говориться у зверненні.  

"У стосунках між Польщею та Україною ми хочемо повернення політики, що спирається на справжній діалог, а не на диктат однієї зі сторін. Хочемо політики, яка звернена до сьогодення і до майбутнього! Будьмо свідомі тієї відповідальності, що лежить на наших плечах, і того шансу, який стоїть перед нами!", – звертаютсья автори документа до українців, поляків, а передусім, до політиків,  оскільки, на їхню думку, саме вони несуть остаточну відповідальність за відносини між нашими країнами.

Автори переконані, що конфронтації між українцями і поляками часто інспіровані Росією і обов'язково призводять до спільної поразки наших країн. Відповідно, протидіяти національним егоїзмам і російському імперіалізмові легше разом.

Підписи з України:

Юрій Андрухович, перекладач Бруно Шульца

Євген Бистрицький, професор, Інститут філософії НАН Украіни  

Тарас Возняк, політолог, редактор незалежного культурологічного часопису "Ї"

Микола Горбаль, дисидент, громадський активіст 

Євген Глібовицький, засновник, експертна компанія pro.mova

Ярослав Грицак, історик, професор Українського католицького університету

Вл. Борис Ґудзяк, правлячий єпископ єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, президент Українського католицького університету

Орест Друль, редактор, інтернет-видання Zbruč

Євген Захаров, правозахисник, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Олександр Зінченко, історик, публіцист

Йосип Зісельс, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад Украіни, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Вахтанг Кіпіані, журналіст, головний редактор проекту "Історична правда"

Георгій Коваленко, протоієрей, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості

Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України (2014), громадський діяч

Ростислав Лужецький, художник, видавець

Андрій Любка, літератор

Юрій Макаров, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Віталій Нахманович, історик, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування памʼяті жертв Бабиного Яру

Віталій Портников, журналіст, співголова Українсько-Польського форуму партнерства

Тарас Прохасько, письменник

Олег Репецький, генеральний директор підприємства "Комора"

Микола Рябчук, письменник і публіцист, президент Українського ПЕН-клубу

Назар Стригун, актор, директор проекту "Сестри Тельнюк"

Галя Тельнюк,  співачка, поетеса

Леся Тельнюк, композитор, співачка

Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера", Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Наталя Яковенко, історик, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Оксана Забужко, письменниця

Підписи з Польщі:

Edwin Bendyk (Едвін Бендик), публіцист

Iza Chruślińska (Іза Хруслінська), публіцистка, громадська діячка

prof. Przemysław Czapliński (Пшемислав Чаплінський), професор сучасної літератури, Університет імені Адама Міцкевича в Познані

Tomasz Dostatni (Томаш Достатні), домініканин, публіцист

prof. Barbara Engelking (Барбара Енґелькінґ), соціолог, Польська Академія Наук

prof. Andrzej Friszke (Анджей Фрішке), історик, Польська Академія Наук

prof. Irena Grudzińska-Gross (Ірена Ґрудзінська-Ґросс), історик літератури, Прінстонський університет

Agnieszka Holland (Аґнєшка Голланд), режисерка

Konstanty Gebert (Константи Ґеберт), публіцист

Krystyna Janda (Кристина Янда), акторка

Danuta Kuroń (Данута Куронь), голова Освітньої фундації Яцека Куроня

Jarosław Kurski (Ярослав Курський), заст. головного редактора "Gazety Wyborczej"

prof. Andrzej Leder (Анджей Ледер), філософ культури, Польська Академія Наук;

prof. Andrzej Mencwel (Анджей Менцвель), культуролог, Варшавський університет

Adam Michnik (Адам Міхнік), головний редактор "Gazety Wyborczej"

Andrzej Seweryn (Анджей Северин), директор Польського Театру у Варшаві

Sławomir Sierakowski (Славомір Сєраковський), соціолог, головний редактор "Krytyki Politycznej"

Paweł Smoleński (Павел Смоленський), репортер

Grażyna Staniszewska (Ґражина Станішевська), суспільна діячка, кол. євродепутатка

Krzysztof Stanowski (Кшиштоф Становський), суспільний діяч

Andrzej Stasiuk (Анджей Стасюк), письменник

Monika Sznajderman (Моніка Шнайдерман), антрополог культури, видавчиня

Olga Tokarczuk (Ольга Токарчук), письменниця

prof. Joanna Tokarska-Bakir (Йоанна Токарська-Бакір), антрополог культури, Польська Академія Наук;

Piotr Tyma (Петро Тима), історик, голова Обʼєднання українців у Польщі

prof. Anna Wolff-Powęska (Анна Вольфф-Повенська), історик ідеї, Університет імені Адама Міцкевича в Познані

Krystyna Zachwatowicz-Wajda (Кристина Захватовіч-Вайда), сценографістка

Adam Zagajewski (Адам Заґаєвський), поет

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?