За перейменування Дніпропетровської області висловилося 150 нардепів

Народний депутат України Андрій Денисенко зібрав 150 підписів депутатів під проектом змін до Конституції за перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Про це повідомлє "Дніпроград" з посиланням на сторінку Андрія Денисенка у Facebook.

Андрій Денисенко оголосив про плани зареєструвати проект змін в апараті Верховної Ради. За перейменування області на Січеславську підписи поставили народні депутати різних фракцій і груп, крім Опозиційного блоку. Зокрема, особливо відзначив Денисенко колег-земляків Юрія Березу, Валентина Дідича, Сегія Рибалку та побратима Євгена Рибчинськоого, які збирали ці підписи разом з ним.

Також  пропозицію Денисенка підтримали уроженці області Дмитро Ярош, Віктор Кривенко, Віталій Купрій, Тетяна Ричкова, Максим Курячий, Олександр Дубінін, Андрій Немировський, Іван Кириленко, Олег Кришин, Віктор Галасюк, Альона Бабак та ін.

"Переконаний, що спільними зусиллями громадськості, науковців та культурних діячів, які ініціювали цей процес, та народних депутатів край п‘яти Січей нарешті отримає гідну назву, позбудеться тавра прізвища одного з організаторів Голодомору", - зазначив Андрій Денисенко.

На думку народного депутата, назва на честь Запорізької Січі, - найкраща для області, яка, за його словами, зупинила Путіна.

"Справа відновлення національної пам‘яті та ідентичності нашого народу - один з наріжних каменів розбудови української держави. Серце козацького краю поверне собі ім‘я, дароване предками, в час, коли уславлений дух Січі після трьох сотень років російського полону знов буяє степом і ярами над Дніпром. Якби важко не було, але ми переможемо, Україна буде!", - додав Андрій Денисенко.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.