Українці, які в лавах об’єднаних націй перемогли агресора. ВІДЕО

Воїни АТО, громадські діячі, священнослужитель знялися у коротких відеороликах, де розповідають про українців, які перебували у лавах об’єднаних націй і перемогли агресора.

Відеоматеріали створені в рамках інформаційної кампанії до Дня пам’яті та примирення 8 травня – повідомляє УІНП.

 

Від 2014 року Україна згадує всіх співвітчизників, які воювали у лавах різних армій проти агресора впродовж Другої світової війни 1939-1945 років. Символом пам'яті є український традиційний та європейський знак – червоний мак.

Цього року 14 коротких відеороликів було розроблено Міністерством інформаційної політики України за участі Українського інституту національної пам’яті. Усі відеороботи об’єднує спільне гасло: "Українці в лавах об’єднаних націй перемогли агресора. Пам'ятаємо. Перемагаємо".

"Нам важливо було вшанувати цього дня і українців, котрі боролися проти агресора на всіх фронтах другої світової війни – від Атлантики до Тихого океану.

Водночас ми нагадали про тих героїв, хто захищає нашу і свободу Європи від агресора сьогодні", - коментує державний секретар Міністерства інформаційної політики України Артем Біденко.

Про українців, які окрім Червоної армії боролися із нацистами у військах Британської співдружності, США, Франції, Польщі у відеороликах розповідають їх сучасники.

Наприклад, про Майкла Стренка розповідає офіцер Влад Волошин, якій піднімав прапор України над Слов’янськом.

Майкл Стренк під час Другої світової війни брав участь у Битві за острів Іводзіму – однієї із найзапекліших битв на Тихому океані. Коли гора Сурібаті нарешті опинилася під контролем американців, Стренк очолив місію підняття прапора перемоги на вершині гори. За тиждень, у березні 1945-ого, він загинув.

Серед історій є розповідь про українця Олексія Береста, який 30 квітня 1945 року був одним із тих, хто підняв прапор перемоги над Райхстагом. До кінця війни із нацизмом лишалися лічені дні. Для глядачів про це розповідає Іван Журавльов, військовий, який піднімав прапор України над Слов’янськом.

"Ми згадуємо про всіх, хто поклав на вівтар своє життя заради перемоги над нацизмом. Про тих, хто боровся у лавах Червоної армії, арміях союзників та в УПА. Про в’язнів концтаборів, які вже не змогли вдихнути подиху свободи і про тих, хто пережив це пекло", - розповідає консультант проекту, керівник академічних програм ЦДВР Володимир Бірчак.

Також у роликах йдеться про українське духовенство, яке проявило "людяність у безодні пекла". Черниця Олена Вітер стала першою представницею України, ім’я якої знаходиться в саду праведників народів світу в Ізраїлі. Греко-католицький владика Андрей Шептицький разом зі своїм братом Климентом врятували від Голокосту близько 300 євреїв.

Автори відеороликів згадують і про тих українців, які опинилися у таборах для переміщених осіб та не бажали повертатися в "країну рад". Нерідко допомагали їм у цьому англійські, канадійські та американські українці.

Однією із них була військова – Анна Храплива, яка пройшла Другу світову війну в лавах канадського війська, а після війни допомагала тисячам "переміщених" уникнути повернення до тоталітарного Союзу.

"Ми пам’ятаємо, що у 1945-у українці в лавах об’єднаних націй перемогли агресора. Ми пам’ятаємо сьогодні про тисячі українських військових, які захищають нашу свободу та ідентичність на Сході.

І ми переможемо у війні з цим злом. Бо тільки там де пам'ятають загиблих є ті хто захищає живих", - коментує Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Окрім відеоробіт, Міністерство інформаційної політики України за участі Українського інституту національної пам’яті розробили аудіоролики та соціальну рекламу з історіями про українців, які перебували у лавах об’єднаних націй і перемогли агресора.

Аудіоролики доступні за посиланням.

Усі 14 відеороликів доступні на Ютуб-каналі.

Ідея та концепція відеороликів: ReputationLab (підрозділ КА "Комунікаційні і консалтингові групи").

Відео-виробництво: студія Yes-FX production (підрозділ КА "Комунікаційні і консалтингові групи").

Нагадуємо, що 8 травня у Києві відкрили виставку про українців у таборах Третього Райху.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.