«Декомунізувати не можна залишити». Дніпропетровська чи Січеславська?

Учасники першого Історичного форуму “Декомунізувати не можна залишити” підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Про це повідомив співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко, який брав участь у форумі, що проходив 14 липня 2018 року в м. Дніпро.

 Богдан Короленко. Фото: УІНП

Представник Інституту розповів учасникам про те, як проходить декомунізація, а також наголосив, що наступним кроком після декомунізації має стати масштабна українізація та деколонізація.

"Як сказав Вацлав Гавел, колишній президент Чехії, якщо людина живе в оточенні пропаганди і не помічає її, значить пропаганда зробила свою справу. Чи не в кожному населеному пункті, - починаючи від маленьких селищ, закінчуючи мегаполісами, - можна зустріти вулицю імені Пушкіна, Лєрмонтова та інших російських діячів, які з першого погляду не мають стосунку до насаджування тоталітарного режиму.

І ні в кого не виникає питання – чому в українському місті є вулиця російського діяча, а не українського. Росія знає як виграти війну, адже навіщо вводити танки чи вести збройний конфлікт, якщо можна забрати уми і впливати на свідомість.

Тому ми не можемо обирати нейтральні назви, ми маємо укорінюватися, зокрема назва "Січеславська область" чудовий приклад тому", - зазначив Короленко.

Захід організований коаліцією громадських організацій "Громадська підтримка Січеславська ТАК".

Нагадуємо, що декілька комітетів Верховної Ради уже підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську, а Кіровоградської на Кропивницьку.

Довідково. Український інститут національної пам’яті звертався до Верховної Ради з листом, у якому обґрунтував необхідність перейменування цих областей. Щодо Січеславської області, то варто зазначити, що ця територія нерозривно пов’язана з історією українського козацтва та з його адміністративно-військовою організацією у вигляді Січей.

На цих землях в XVI‒XVIII століттях розташовувалося 5 з 8-ми запорізьких січей – Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, які стали важливими складовими формування українського етнічного простору де відбувалися національно-визвольні змагання українського народу.

Впродовж 1918‒1919 років нинішнє місто Дніпро мало неофіційну назву Січеслав, яка наразі є другою неофіційною назвою Дніпра за рейтингом симпатій мешканців міста.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.