У Києві презентували книгу про підняття синьо-жовтого прапора в 1990 році

В Укрінформі презентували книгу голови Київради у 1990-х роках Олександра Мосіюка «День прапора».

Про це йдеться на сайті інформаційного агенства.

Юрій Марченко, Максим Стріха, Олександр Мосіюк

 

У ній автор поділився спогадами по визначну дату в історії не лише Києва, а всієї України – підняття 24 липня 1990 року синьо-жовтого прапора біля будівлі Київської міської ради, а також про події, що відбувались у столиці напередодні здобуття Україною незалежності.

"На долю Київради тих часів випало випало дуже багато серйозних питань, і не тільки питань життя міста. Так сталося, що доводилося вирішувати і загальнодержавні питання, оскільки ми були не просто радою, ми були столичною радою.

У нас була особлива функція, і тому все, що відбувалося в столиці, мало загальнодержавне значення. Ви знаєте, що всі головні події, всі революції завжди відбуваються в столицях. І від того, як себе поводила Київрада, які вона ухвалювала рішення, залежало дуже багато подій загалом у державі", - зазначив Мосіюк.

 Юрій Марченко, Максим Стріха, Олександр Мосіюк

Як зазначив на презентації учасник тих подій – заступник міністра освіти та науки Максим Стріха, підняття прапора 24 липня 1990 року було подією не тільки київською, а загальнодержавного значення.

У книзі також описано спробу комуністичної влади влаштувати провокації під час військового параду на Хрещатику у листопаді 1990 року. Тоді рішенням Київради парад було перенесено на площу Перемоги, і він пройшов не в такому масштабі і без військової техніки.

"Це була дуже жорстока політична битва, і слава богу, що це була політична битва, а не переросла в громадянську – з кровопролиттям, від чого тоді буквально на волосині висів Київ.

Нам вдалося все-таки в умовах абсолютної деморалізації і деградації влади в державі ухвалити рішення, яке тоді певним людям в керівництві країни вдалося реалізувати", - сказав Мосіюк.

Як зазначив Максим Стріха, події тих часів ще не описані належним чином в історії Україні, але якби не підтримка Київради, то деякі події у Верховній Раді України, можливо, і не відбулися б.

Сам автор визнає, що його погляд і оцінка подій тих днів є суб'єктивними, але запевняє, що намагався максимально викладати факти. Приміром, рішення Київради і її президії, на які посилається автор, збереглися в архівах. Крім того, Мосіюк багато спілкувався з колегами по Київраді, іншими учасниками тих подій.

 

Тепер Мосіюк планує видати другу частину спогадів – про події 1991 року, коли було припинено діяльність Комуністичної партії в Києві – до речі, раніше, ніж це зробила Президія Верховної Ради України.

"У мене в кабінеті був штаб по припиненню діяльності Комуністичної партії. Депутати вирушили в усі стратегічні точки, щоб зупинити діяльність цього монстра, арештували будівлі партійних органів, вивісили на будівлях синьо-жовті прапори, навіть над будівлею ЦК.

Ми арештували банківські рахунки Компартії, гараж, відключили урядовий зв'язок. Це було 25 серпня, після проголошення Акта про незалежність", - розповів Мосіюк.

Він також наголосив, що влада Києва у 1990-х роках, власне, і розпочала процес декомунізації. Зокрема, рішенням Київради вулицю Кірова було перейменовано на вул. Грушевського, демонтовано монумент Леніна на тодішній площі Жовтневої революції, а її саму перейменовано на майдан Незалежності.

Попередньо вихід другої частини спогадів планується на першу половину 2019 року.

Читайте також:

Як над Київрадою "бандерівсько-петлюрівський" прапор підіймали

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.