АНОНС: Лекція "Кароліна Лянцкоронська: горіння за право" у Львові

За що була арештована, про що писала у тюрмі "на Лонцького" та як вижила у концтаборі Равенсбрюк енергійна та безстрашна аристократка Кароліна Лянцкоронська розкажуть у Національному музеї "Тюрма на Лонцького" у Львові 7 вересня.

Вона народилася у Відні й більшу частину життя прожила в Римі. Але улюбленим місцем був родинний маєток у Роздолі коло Львова. Родовита аристократка виростала у розкошах та в оточенні рідкісних творів мистецтва.

ЇЇ батько, радник цісаря Франца-Йосифа, товаришував з Райнером-Марією Рільке, Огюстом Роденом, Яцеком Мальчевським. Він прищепив донці любов до мистецтва та старожитностей.

 

У 36 років Кароліна стала першою жінкою, котра захистила докторську дисертацію у Львівському університеті та загалом першою жінкою-доктором мистецтвознавства в Польщі. У часи нацистської окупаї нею зацікавилося вище керівництво Третього Райху, а від страти її врятувало заступництво італійської монаршої родини.

За що була арештована, про що писала у тюрмі "на Лонцького" та як вижила у концтаборі Равенсбрюк енергійна та безстрашна аристократка розкаже наукова співробітниця Національного музею "Тюрма на Лонцького" Ірина Євзерська в лекції "Кароліна Лянцкоронська: горіння за право" в рамках Днів європейської спадщини у Львові.

7 вересня, п'ятниця, 17.30

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького" (Львів, вул. С. Бандери, 1).

Вхід вільний.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..