«Польща і Україна – зять і теща, а Росія – далека родичка із вибухонебезпечним характером» – заступник Глави МЗС Польщі

Те, що відбувається в Україні – не тільки на фронті, а й у сфері державних реформ, державних фінансів чи виборів наступного року – має принципове значення для нас і для майбутнього вигляду європейського порядку.

Таку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Ціхоцький в інтерв’ю PAP.

Бартош Ціхоцький

Фото: PAP  

Чиновник не погодився з тезою про серйозні труднощі у відносинах Польщі з Україною. Він підкреслив, що Польща, поряд з США, Канадою та Великою Британією, є основою західної підтримки українських збройних сил, що захищають Європу від російської агресії.

Водночас, він відзначив, що існують труднощі в основному в ділянці історичного діалогу; він висловив стурбованість підтримкою деяких обласних адміністрацій українських націоналістичних кіл.

"Відносини між Польщею та Україною нагадують мені будинок, в якому живе велика родина різних поколінь. Черговий рецидив російського імперіалізму – це як візит непрошених гостей.

Зять і теща не перестануть обмінюватися компліментами з такої тривіальної причини, що за стіл сіла далека родичка, відома своїм вибухонебезпечним характером. А зараз серйозно – я не згоден з тезою про великі труднощі у відносинах з Україною" - відзначив Ціхоцький.

"Боротьба за правду про волинський злочин – це не лише питання очікувань поляків від українців. Це надзвичайно важливо для процесу формування української ідентичності. Я не хочу робити простих порівнянь, але, будь ласка, зверніть увагу на історію боротьби за правду про Катинь. Поки росіяни прагнули відшукати винних та жертв, розвиток демократичної Росії прогресував.

Домінуючий в офіційній українській риториці релятивізм злочину на Волині – наочним прикладом чого став візит президента Петра Порошенка до Сагрині 8 липня при паралельному відзначенні круглої річниці "кривавої неділі" в Луцьку за участю президента Андрея Дуди – не тільки важко прийняти для поляків, але це може означати виклик для демократизації України", - зазначив заступник міністра.

"У відносинах з Україною, на жаль, ми не можемо дозволити собі розкіш відкладати речі на майбутнє, все вимагає термінового врегулювання, повної співпраці та відданості обох сторін.

Те, що відбувається в Україні – не тільки на фронті, а й у сфері державних реформ, державних фінансів чи виборів наступного року – має принципове значення для нас і для майбутнього вигляду європейського порядку.

Пройшло 30 років, відколи Польща та Україна стали повністю відповідальними за свою долю. Таким чином, період романтичних поглядів один на одного вже минув, і настав час для зрілого і реального погляду очі в очі", - підсумував Бартош Ціхоцький.

Нагадуємо, що у першій декаді жовтня запланована зустріч між віце-прем’єром України та представниками Інституту національної пам’яті Республіки Польща у справі скасування заборони польським дослідникам вести роботи в місцях польських поховань на українських землях.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.