Спецпроект

У Києві триває міжнародний форум до роковин Голодомору. ТРАНСЛЯЦІЯ

22 листопада 2018 року в Українському домі розпочав роботу масштабний Міжнародний форум "Україна пам’ятає, світ визнає" до 85-тих роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Про це інформує Український інститут національної пам'яті.


Участь у відкритті заходу взяли: Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У своїй промові Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів наголосив: "Нелюдський злочин Голодомору має бути відкритий та визнаний геноцидом, всупереч спробам Москви приховати його чи заперечити, щоб ніколи і ніде не повторився цей страшний злочин проти людини і людяності".

"Ми хочемо, щоб міжнародне співтовариство знало, що Україна, попри всі трагедії, стає сильнішою. Нині вона стримує збройну агресію зі Сходу і саме цим ми захищаємо весь західний світ від путінської навали", — закцентував Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко.

 В’ячеслав Кириленко

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вказав: "Сьогодні з упевненістю можемо сказати, що українці знають про Голодомор. Як показує соціологія, близько 80% українців визнають його геноцидом. Це результат тих, хто досліджував цю тему, збирав документи та свідчення, відтворював хід подій, обґрунтовував продуманість цього злочину, показував його масштаби. Це результат роботи тих, хто відкривав правду через книги, виставки, музеї, це результат роботи тих, хто ухвалював юридичні рішення в суді, тих, хто готував і ухвалював політичні оцінки Голодомору в законі, це спільні зусилля істориків, популяризаторів, громадськості і політиків. Тепер ми усі разом маємо об’єднати наші зусилля для того, щоб про Голодомор знав світ, щоб світ визнав його геноцидом".

 Володимир В’ятрович

Метою триденного Форуму є:

- об’єднання зусиль міжнародної спільноти у визнанні Голодомору актом геноциду; звернення до світового співтовариства щодо засудження цього злочину більшовицького тоталітарного режиму, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому;

- інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні;

- осмислення наслідків геноциду для України і світу;

- обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору та фактів і обставин злочинів.

 



У програмі передбачено: науковий симпозіум в Українському домі (доповідачами зголосилися 20 іноземних та 32 українських дослідників теми), мистецька акція-реквієм у Національній опері України, меморіальне засідання Верховної Ради, засідання Міжнародного форуму за участі Президента України та глав іноземних держав.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…