Спецпроект

АНОНС: Лекція "Голодомор у розсекречених документах комуністичних спецслужб" у Києві

Що зберігали документи комуністичних спецслужб про події Голодомору 1932—1933 роках в Україні? Якою була інформація чекістів про політичні настрої в українському селі кінця 1920-х — початку 1930-х роках? Як чинили спротив українці проти насильницької колективізації? Усі ці питання, факти, матеріали й фотографії охоплює лекція "Голодомор у розсекречених документах комуністичних спецслужб" Олександра Іщука

Матеріали про селянські протиколгоспні та антибільшовицькі повстання в кінці 1920-х — на початку 1930-х років, чекістські звіти, статистика та інші службові матеріали періоду 1928—1933 років проведення політичних репресій (арештів, депортацій і т.п.) проти селян, в першу чергу — заможних (т. зв. "куркулів" та середняків).

 

Матеріали з архівних кримінальних справ на людей, які були заарештовані за збереження та поширення правдивої інформації про події Голодомору 1932—1933 роках. Фотографії австрійського інженера Вінербергера та фотографа з Батурина Миколи Боканя, де відображено події під час Голодомору 1932—1933 років. 

Усі ці питання, факти, матеріали, фотографії охоплює лекція "Голодомор в розсекречених документах комуністичних спецслужб" Олександра Іщука, кандидата історичних наук, завідувача відділу історії України ХХ століття Національного музею історії України.

Олександр Іщук у 2007—2010 роках брав участь у опрацюванні, розсекреченні та публікації архівних документів комуністичних спецслужб про події Голодомору 1932—1933 років в Україні. 

Був задіяний у підготовці збірників документів "Розсекречена пам'ять. Голодомор 1932—1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД" (Київ, 2007), "Дзеркало душі народної: Спогади та враження відвідувачів виставки про Голодомор 1932—1933 років в Україні "Розсекречена пам'ять" (Київ, 2008), "Павлоградське повстання 1930 р." (Київ, 2009). 

Брав участь в забезпеченні проведення документальної виставки "Розсекречена пам'ять" про події Голодомору 1932—1933 років в обласних центрах України.

1 грудня, субота, 14.00

Місце: Козацький дім, Київ (пров. Т.Шевченка, 5).

Організатор: просвітницька кампанія "Пам'ять нації".

Вхід вільний за умови реєстрації: https://goo.gl/UeFcvL 

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".