Спецпроект

АНОНС: Лекція "Голодомор у розсекречених документах комуністичних спецслужб" у Києві

Що зберігали документи комуністичних спецслужб про події Голодомору 1932—1933 роках в Україні? Якою була інформація чекістів про політичні настрої в українському селі кінця 1920-х — початку 1930-х роках? Як чинили спротив українці проти насильницької колективізації? Усі ці питання, факти, матеріали й фотографії охоплює лекція "Голодомор у розсекречених документах комуністичних спецслужб" Олександра Іщука

Матеріали про селянські протиколгоспні та антибільшовицькі повстання в кінці 1920-х — на початку 1930-х років, чекістські звіти, статистика та інші службові матеріали періоду 1928—1933 років проведення політичних репресій (арештів, депортацій і т.п.) проти селян, в першу чергу — заможних (т. зв. "куркулів" та середняків).

 

Матеріали з архівних кримінальних справ на людей, які були заарештовані за збереження та поширення правдивої інформації про події Голодомору 1932—1933 роках. Фотографії австрійського інженера Вінербергера та фотографа з Батурина Миколи Боканя, де відображено події під час Голодомору 1932—1933 років. 

Усі ці питання, факти, матеріали, фотографії охоплює лекція "Голодомор в розсекречених документах комуністичних спецслужб" Олександра Іщука, кандидата історичних наук, завідувача відділу історії України ХХ століття Національного музею історії України.

Олександр Іщук у 2007—2010 роках брав участь у опрацюванні, розсекреченні та публікації архівних документів комуністичних спецслужб про події Голодомору 1932—1933 років в Україні. 

Був задіяний у підготовці збірників документів "Розсекречена пам'ять. Голодомор 1932—1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД" (Київ, 2007), "Дзеркало душі народної: Спогади та враження відвідувачів виставки про Голодомор 1932—1933 років в Україні "Розсекречена пам'ять" (Київ, 2008), "Павлоградське повстання 1930 р." (Київ, 2009). 

Брав участь в забезпеченні проведення документальної виставки "Розсекречена пам'ять" про події Голодомору 1932—1933 років в обласних центрах України.

1 грудня, субота, 14.00

Місце: Козацький дім, Київ (пров. Т.Шевченка, 5).

Організатор: просвітницька кампанія "Пам'ять нації".

Вхід вільний за умови реєстрації: https://goo.gl/UeFcvL 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.