В Івано-Франківську відкрили меморіальну дошку полковнику армії УНР Петру Болбочану. ФОТО

22 січня в Івано-Франківську відкрили пам'ятну дошку видатному українському воєначальнику, полковнику армії УНР Петру Болбочану.

Про це повідомляє "Бліц-інфо".

 

Її встановили на фасаді колишнього готелю "Київ", що знаходиться на "стометрівці". Саме тут, в одному із номерів півроку проживав полковник Болбочан.

Директор музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук зауважує, що Петро Болбочан проживав у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) з січня до червня 1919 року. Тоді тут була столиця Західно-Української народної республіки.

 

"Це визначна особистість в історії українського визвольного руху першої половини ХХ століття. Петро Болбочан відомий військовий діяч, очолював цілий ряд військових формувань УНР. У 1918 році на чолі кримської групи армії УНР йому вдалось випередивши німецькі війська на зайняти більшу частину Криму.

 

Протягом 1919 року він був командувачем лівобережного фронту армії УНР. Свого часу Болбочана звинувачували у спробі державного перевороту, його арештували та відправили під своєрідний домашній арешт, до Станіславова", - розповідає директор музею.

Водночас міський голова Руслан Марцінків зауважив, що дошку вирішили відкрити саме в цей день, у 100-річчня проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

 

"Він відвойовував для України український Крим, зараз ми маємо зробити це саме. Його життя є дуже символічним, як і його трагічна доля. Може й тому українська держава не повстала у 18-20 роках, що не було одної цілі – зберегти українську державу", - акцентував очільник міста.

Читайте також:

У столиці відкрили першу меморіальну дошку Дмитру Донцову. ФОТО

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».