У Мексиці знайшли храм бога "з обдертою шкірою". ФОТО

Археологи повідомили про важливу знахідку – на території Мексики їм вдалося віднайти храм Шіпе-Тотека. Йому близько тисячі років.

В ацтекській міфології Шіпе-Тотек – це божество, пов'язане з оновленням природи, землеробством і змінами пір року. Його ім'я можна перекласти як "Той, що з обдертою шкірою", - інформує BBC Україна.

 Фото: INAH

Традиційно священнослужителі регіону віддавали йому шану, вдягаючи маску зі шкіри принесених в жертву людей.

Предмети, які археологам вдалося віднайти у штаті Пуебла, датовані 900-1150 роками після Р.Х. Ймовірно, це найдавніші предмети, присвячені Шіпе-Тотеку, які вдавалося знайти на території Мексики.

В інституті національної антропології й історії Мексики кажуть, що 85-сантиметрове керамічне зображення божества виявили у відносно хорошому стані, хоча деякі елементи виробу відділилися одне від одного.

Фото: INAH

"Зі скульптурної точки зору це дуже красива річ", - каже провідний археолог Ноемі Кастільйо.

На місці також знайшли два величезних черепи, вирізані з вулканічної породи. Вага кожного з них – близько 200 кілограмів.

Археологи припускають, що черепи використовували як кришки для двох отворів, розташованих перед жертовними вівтарями, де, не виключено, поховані люди, яких Шіпе-Тотеку принесли в жертву.

Усі матеріали, знайдені на місці розкопок, відправили до лабораторії для подальших досліджень.

 Фото: INAH

Вважається, що згадки про Шіпе-Тотека вперше з'являється ще у доацтекський період. Як правило, його зображували у сандалях, з пов'язкою на стегнах і обтягували людською шкірою.

Ацтекський фестиваль здирання шкіри під назвою Тлакашипеуаліцтлі був присвячений саме Шіпе-Тотеку.

Центральна подія фестивалю – "гладіаторські бої", в яких, як правило, брали участь люди, захоплені в полон під час війни. Після бою з них здирали шкіру і вирізали серця – таким чином віддавалася шана Шіпе-Тотеку.

Саму обдерту шкіру потім використовували священнослужителі, які одягали її під час ритуальних обрядів.

Читайте також:

ТОП-10 українських археологічних знахідок 2018 року

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище