1 лютого 1919

Архів з'ясував долі захисників УНР, загиблих під Києвом у 1919-му

Працівники Центрального державного історичного архіву України в Києві з’ясували обставини бою куренів Армії УНР в 1919 році на Київщині.

1 лютого 1919 року в містечку Літки Остерського повіту Чернігівської губернії (тепер село Літки Броварського району Київської області) відбувся бій 1-го та 2-го Чорноморських куренів Армії УНР проти більшовицьких військ.

Це випливає з дослідження метричних книг православної Троїцької церкви Літок, яке провели працівники архіву.

 Метрична книга Троїцької церкви. Джерело: Центральний державний історичний архів України (Києві), ф. 2011, оп. 2, спр. 250, арк. 82

Тоді загинуло 16 козаків Армії УНР, яких поховали в братській могилі 4 лютого 1919 року. Імовірно, українські війська билися проти радянського 1-го  Богунського полку Миколи Щорса, який наступав на Київ і ввійшов до міста 5 лютого.

З-поміж 16-х захисників України вдалося відчитати імена лише двох. Це – Олександр Коротенко з Васильківського повіту Київської губернії та 25-річний Анатолій Іванович Кисловський з міста Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівської області).

 Аркуші 82 зв-83, на яких записано про загибель козаків Армії УНР у Літках. Для збільшення тисніть тут

Втрати червоноармійців у метричних книгах не зафіксовані.

Як повідомляють в ЦДІАК, раніше вважалося, що бій у Літках стався 21 січня (3 лютого) 1918 року між юнкерами 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького та червоними військами Муравйова після бою під Крутами.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.